Ми у Facebook
15.11.2014, 12:00

Співробітник року: Що цінують роботодавці в працівниках

Кажуть, що людина найближча до досконалості в ті моменти, коли заповнює анкету при співбесіді на роботу. Звичайно, це жарт. Але якщо серйозно, то питання отримання роботи зараз є дуже гострим чи навіть болючим.
Сьогодні конкурси на вакансії дуже великі, вимог до кандидата багато. Та все ж хтось майже одразу отримує вакантне місце, а інший дуже довго не може влаштуватися на роботу. В чому ж причина? Які працівники сьогодні в ціні? І що змушує роботодавця відмовити кандидату на посаду, навіть якщо його резюме повністю співпадає з вимогами вакансії?
Яким кандидатам віддають перевагу сучасні роботодавці, нам розповів волинський підприємець, директор компанії по виготовленню м'ясоковбасних виробів Олег Дмитрук.


- Пане Олегу, на вашому підприємстві працює більше 100 чоловік. Всі ваші співробітники працюють за фахом, який вони отримали в університеті?

- Для мене спеціальність в дипломі – не вирішальний фактор при прийомі людини на роботу. В штаті моєї компанії є чимало співробітників, які отримали певну освіту, але потім знайшли своє покликання в іншій справі. За прикладом і ходити далеко не потрібно. В мене особисто немає профільної освіти технолога м’ясопереробної промисловості.

На щастя, досить часто трапляються такі люди, які не мають профільної освіти, але здатні вирішити певну задачу успішніше, ніж досвідчені фахівці. Думаю, це завдяки більш раціональному і прогресивному мисленню і світогляду, а також свіжості, або, як ми кажемо, «незамиленості» погляду. Особливо часто такі зустрічаються серед молоді.

Я схильний вважати, що для багатьох роботодавців – представників малого та середнього бізнесу, сьогодні запис в дипломі відіграє другорядне значення.


- А що тоді є першочерговим і вирішальним при прийомі на роботу?

- Для мене на першому місці стоїть мотивація. Найголовніше, щоб в людини горіли очі від того, що вона робить, і від перспективи розвиватися в цьому напрямку. Між двома кандидатами, один з яких має тільки бажання працювати, а інший тільки досвід, я однозначно віддам перевагу першому.
Припустимо, на співбесіду приходить людина, резюме якої нібито відповідає вимогам вакансії. В її очах читається тільки «ця робота для мене – не більш ніж набір обов’язків, які я буду виконувати 8 годин на добу». Я візьму цю людину тільки в тому випадку, коли потрібно терміново закрити вакансію. І після прийому на роботу я прискіпливо спостерігатиму за тим, чи змінюється ставлення цієї людини до роботи, чи загораються в неї очі. Якщо протягом тривалого часу цього не відбувається, як правило, людина відсіюється. Причому не ми звільняємо, а людина сама йде. Тому що розуміє, що вона не на своєму місці, не в компанії однодумців. Але взагалі я намагаюся уникати таких ситуацій, коли не маєш часу на відбір і навчання людини, яка справді з запалом та ентузіазмом ставить до своєї роботи.


- Чому для вас така важлива мотивація? Що поганого в тому, коли людина просто виконує свої обов’язки?

- Сьогодні мало не в кожному резюме можна зустріти фразу «вмію працювати на результат». По факту на результат працюють тільки ті, хто дійсно любить свою роботу. Поясню: в будь-якій роботі на будь-якому підприємстві мало не щодня трапляються нестандартні ситуації. Наприклад, клієнт затримав оплату, виросла ціна на сировину, захворів і не вийшов на роботу колега, тому треба виконати частину його роботи.
Механічний підхід працівника до роботи, мовляв, ці операції я роблю, решта мене не стосується, має кілька величезних мінусів. По-перше, при найменшій зміні умов кінцевий результат не досягається! По-друге, коли починаєш з’ясовувати ланцюжок відповідальних осіб, кожний заявляє, що він виконав свій звичайний набір дій, тому не винний у збої. А винний наступний після нього в цьому ланцюжку. Тобто співробітники починають перекидати відповідальність один на одного. Відтак і відповідального не знайдеш, і що ще гірше, таке перекидання відповідальності на колегу шкодить загальному мікроклімату в колективі.

Якщо ж людина любить свою роботу, розвивається в ній, то кожна нестандартна ситуація – це ніби виклик. Співробітник приймає цей виклик, з ентузіазмом долає труднощі і виходить з ситуації переможцем. І при цьому приносить прибуток компанії, а відтак і кожному її працівнику!


- Ви з самого заснування компанії шукали виключно таких, в кого горять очі?

- Ні, я зрозумів важливість мотивації не одразу. Коли моє підприємство тільки запустилося, на ньому працювали члени моєї родини. Звичайно, в сімейному бізнесі навіть мови не йде про мотивацію. Кожен зацікавлений в максимальному результаті та розвитку компанії. Потім, коли ми зрозуміли, що нам треба розширювати штат, брали на роботу тих людей, хто мав виробничий досвід. І це логічно! Ми не мали ні часу, ні ресурсів на навчання перспективних, але недосвідчених працівників. З часом я почав зіштовхуватися з проблемою перекладання відповідальності та «зірковою хворобою» деяких фахівців.


- Як ви подолали цю проблему?

По-перше, повторюся, я наймаю виключно мотивованих людей. По-друге, я роблю все можливе, аби кожному працівнику на моєму підприємстві було комфортно працювати. Як би людина не любила свої службові обов’язки чи результат праці, але якщо колектив, керівник чи зарплата її не задовольняють, вона шукатиме інше місце роботи. Ось тут вже можна довго говорити і про методи тім-білдінга, і про курси підвищення кваліфікації, і про достойну оплату праці.

Але, чесно кажучи, я не можу сказати, що остаточно подолав проблему механічного підходу. За кілька років не можна стерти з мозку те, що записувалося туди десятиліттями.


- Ви маєте на увазі співробітників старшого віку?

Ні, я говорю не про вік працівника. До 1991 року ми жили в Радянському Союзі. За багато років його існування всі звикли до того, що після навчання тобі дають роботу, на якій ти маєш виконати конкретний набір завдань, ініціатива карається, а відкриття власної справи неможливе. І нікого не цікавить, чи подобається тобі твоя робота. Виконав правильно свою частину роботу – молодець. А там хоч трава не рости! Працівники великих заводів могли навіть не знати, що виготовляє їхнє підприємство: м’ясорубки чи танки! Радянські люди часто ходили на роботу, мов приречені, або ж робили своєю присутність велику послугу. Їхні діти це бачили і думали, що це єдина можлива і вірна модель поведінки. Така установка на роботу закріплювалася не одне десятиліття. Тепер за короткий час цю установку досить складно змінити.


- На завершення - ваше побажання читачам.

- Мені дуже подобається одна коротка притча. Перехожий, що проходив повз каменотесів, запитав: «Для чого ви працюєте?». «Щоб мати їжу», – знизав плечима перший каменотес. «Щоб обтесати камені для тієї стіни», – сказав другий. А третій каменотес відповів: «Щоб побудувати прекрасний храм». Хочу побажати всім знайти таку роботу, яка б надихала на досягнення справді великих результатів.


Статті до теми:

Пошук роботи в Рівному

Еко-маркування: де закінчується реклама і починається екологічність: Олег Дмитрук - про екологічність та безпечність харчових продуктів

Робота у Рівному: вакансії, резюме

Як HR може допомогти збільшити прибуток компанії [ч.1]

Як HR може допомогти збільшити прибуток компанії [ч.2]





На правах реклами