Рівнянин про порятунок українських військових із Дебальцевого [ФОТО]

До борта вертольоту Мі-8 квапливо під’їхало три «швидких», з яких поволі почали виходити скривавлені, замурзані, але з іскоркою життя в очах українські воїни. «Захисники Дебальцівського плацдарму», - одразу промайнула думка. І направду, хлопці з різних підрозділів, з численними пораненнями приїхали саме з того пекла. Ще кілька годин тому вони самовіддано обороняли свої позиції, стоячи під артилерійським вогнем і майже в рукопашну відбивали ворожі штурми. А тепер чекають, коли «вертушка» віднесе їх до одного із військових госпіталів, і лікарі «знімуть» нестерпний біль поранень.

Троє лежачих. Лікар питає у одного, чи відчуває він ноги. Відповідь «так» проганяє зрадливу «мурашки» страху по спині. Дай Бог воїну здоров’я і швидкого одужання, щоб він ще й у футбол до старості грав. Кілька хлопців опираються на милиці, але також стоять на ногах. Значить, ворог не тільки не зломив їхній дух, а й не вдалося йому покалічити тіла українців.
Двоє з шевронами окремої механізованої бригади тримаються купи. У одного травма ніг, а у іншого перемотана голова і, здається, пошкоджена нижня щелепа. По очах видно, що болить нестерпно, але він тримається – справжній воїн. Перемовляються хіба, як то кажуть, на мигах.



Люди метушаться довкола швидких, адже хтось допомагає іншим вилізти з авто, хтось жадібно палить цигарку. Мало готових зараз розповісти про те, як відбивалися від озвірілих від люті і крові терористів. Наважився пережити в спогадах ще раз події того дня боєць Анатолій Цимбалюк. Він зі своїм підрозділом утримував позиції в центрі Дебальцевого. Місто, за яке вже тривалий час йшла запекла боротьба, воїни не полишали без наказу Головнокомандуючого.

Цього дня ворог продерся аж занадто близько – підійшов в притул до позицій Анатолія.

- Десь опів на десяту ранку ми почули вигуки «Аллах Акбар» і побачили, що з різних боків нас штурмують бойовики, - пригадує боєць Цимбалюк. - Навряд жителі Донбасу, слов’яни, йшли б у бій з такими моджахедськими гаслами. Зарослі, схожі на кавказців, «ополченці» вели шквальний вогонь.



За словами українського воїна, переважаючі сили путінських найманців нашвидку доповнилися бронетехнікою. А наші хлопці проти бойових машин піхоти і бойовиків оборонялися стрілецькою зброєю та гранатометами. Під нещадні обміни свинцевим дощем очманілі бойовики лізли під кулі, але на місці впавших з’являлися і роїлися нові.

- По тому місці, де я прикривав сектор, бойовики вистрілили із ручного протитанкового гранатомета. Якийсь час я був без свідомості. Коли прийшов до тями, то відчув біль у правому плечі і передпліччі, побачив, що поранений. Не міг прийти в себе – шок, стрільба. Але пересилився, адже моїм хлопцям потрібна була підтримка. Я знову взяв автомат до рук і ще деякий час обороняв позицію.

Гинути не було сенсу, а перспектив відбити напад ворога не видавалося. Командир зв’язався із 128 окремою гірськопіхотною бригадою, спланували маневр і Анатолій Цимбалюк разом з іншими відійшли на позиції закарпатців. Разом з ними перегруповувалися, і вже виходили із Дебальцівського плацдарму. Тепер його чекають госпіталь, операція, лікування і реабілітація.

Джерело: Соціальні мережі

Статті до теми:
Клоун у рівненському військкоматі чи на фіга цей Цирк? [БЛОГИ]

Семенченко розповів подробиці відведення сил АТО із Дебальцевого