Лідер Радикальної партії Ляшка на Рівненщині Оксана Лозова: “Працювала 24 години на добу, тепер – 28”

Віднедавна Оксана Лозова очолює на Рівненщині обласну організацію Радикальної партії Олега Ляшка. Про свої життєві принципи ця неординарна й різнобічна жінка розповіла нашим читачам.

- Усе життя вважала, що медики повинні займатись медициною. Саме цією стежкою пішла, закінчивши Київський медуніверситет імені Богомольця. В обласній дитячій лікарні працюю з моменту її відкриття, потрапивши сюди за направленням 27 років тому. Але прийшов час, коли усвідомила — стояти осторонь подій, які відбуваються у державі, не маю права. Раніше, займаючись суто медициною, працювала 24 години на добу, а тепер у моїй добі, напевно, годин 28 (посміхається — авт.).

- Хоча раніше активно політикою не займалась, патріотичні настрої у нашій сім'ї панували завжди. З покійним батьком ще за радянських часів багато говорили про Україну — він мріяв, що наша держава стане незалежною, багато читав, добре знав історію, для нього святими були українська мова, українська церква... Напевно, патріотичний неспокій передається у нашій сім'ї генетично. Пригадую, син Андрій (нині — народний депутат України, заступник голови Радикальної партії Олега Ляшка Андрій Лозовий — авт.) включився у протестні рухи у віці 14 років. А коли навчався на першому курсі, колеги покликали мене до телевізора — у кадрі щойно показали, як синові заламали руки правоохоронці на черговому мітингу... Материнське серце, звісно, не мало спокою весь цей час. Особливу тривогу відчувала у грудні 2014-го, у розпал подій Майдану, коли Андрій брав участь у довиборах до парламенту в 94 окрузі на Київщині. Певно, не варто й говорити, через що доводилось проходити кандидатам від опозиції у розпал диктатури Януковича... Але так, певно, судилося нам долею — не бути байдужими до будівництва Української держави.

- Кажуть, що діти наслідують приклад батьків, а у нас (посміхається — авт.) – вийшло навпаки. Спочатку у велику політику включився Андрій, а потім і я зрозуміла, що не можу стояти осторонь. Керівництво Радикальної партії запропонувало балотуватися до Верховної Ради за 153 виборчим округом Рівненщини. Цікаво і хвилююче було, коли на одній із зустрічей з виборцями у Гощанському районі місцеві патріоти показали мені архівний знімок — мій син-дев'ятикласник бере участь у мітингу в Рівному біля “Обнови”... Перемогти на тих виборах не судилося, але підтримую зв'язок із виборцями округу й нині.

- Наприкінці 2014 року партійці запропонували мені очолити Рівненську обласну організацію Радикальної партії Олега Ляшка. Делегати обрали мене на альтернативній основі — відчула і довіру, і величезну відповідальність. Не обіцяємо людям золоті гори, просто намагаємось змінювати державу навколо себе. Переконана, що сьогодні кожен — і вчитель, і лікар, і журналіст — перебуває на передньому краї боротьби за Україну. Мені важливо, що відчуваю себе потрібною, маю можливість свій професійний досвід і людські контакти, напрацьовані за життя, використовувати на благо України. Хоча не все, що робимо, — прагнемо афішувати. Для мене найважливіше — врятовані здоров'я і життя дітей, постраждалих під час бойових на Донбасі. Разом з колегами допомагали їх оперувати. А незабаром плануємо відкрити у Рівному громадську приймальню народного депутата України Андрія Лозового. Працюю на ентузіазмі, на громадських засадах, але це допомагає почуватися незалежно.

- За останній рік змінилась нація, але найбільше зміни відбулись у самих людях. Ми не можемо лягти спати в одній державі, а прокинутись в іншій, але ми можемо і повинні творити зміни у душі кожного. В Україні виросла когорта молодих професіоналів, і їм потрібно дати дорогу. А я готова їм допомагати, щоб разом змінювати на краще нашу державу. Саме тому мій телефон не змовкає, напевно, цілодобово. Переконана, що політична діяльність — це якраз і є інструмент творення змін. Але при цьому я була і залишатимусь медиком — не проміняю роботу, яка є справою мого життя, ні на яку посаду. Найголовніше ж — я передусім жінка, мати, бабуся. Хочу, щоб були щасливими мої діти, онук; сподіваюсь ще на онуків — хотілося б дівчинку... (Посміхається — авт.). Мрію, що разом житимемо у сильній державі, яку поважатимуть і, там де треба, боятимуться. І ми не віддамо ворогові ні клаптя нашої святої української землі, политою кров'ю багатьох поколінь патріотів.

До теми:

Оксана Лозова: з дітьми працювати легше

Стартував Кубок Рівненщини з шахів за підтримки Оксани Лозової

Олег Ляшко з дружиною та побратимами вшанував загиблих під Берестечком