Вітаємо з 50-річчям завідувача кафедри менеджменту РДГУ Тараса Микитина

З Тарасом МИКИТИНИМ, завідувачем кафедри менеджменту Рівненського державного гуманітарного університету, ми зустрілись біля аудиторії 90 (зараз вона має інший номер, але для нас, випускників РДГУ 2001 року, вона залишиться у пам'яті саме під таким номером). Тієї самої аудиторії, де вперше, як виявилось згодом, став за кафедру молодий кандидат наук Тарас Микитин і розпочав читати свої лекції для нас, гуманітаріїв, з доволі складної дисципліни "математична статистика та математичні методи". Генеральна сукупність, вибірка, метод Гауса, транспортна задача – все це прийшлось нам освоїти, знати і деколи навіть давати фору нашим колегам, студентам-механікам з “водного”…

Розмову продовжили у затишному кабінеті завідувача кафедри менеджменту РДГУ. А приводом для неї стала “кругла дата”, яку відзначає Тарас Миронович Микитин у вівторок, 28 квітня.

– Тарасе Мироновичу ваш акцент та ім'я зразу видає галицькі корені...
– Справді, я народився і виріс на Рогатинщині (Івано-Франківська область), у селі Черче, в сім’ї вчителів. У 1982 році поступив до Українського інституту інженерів водного господарства у Рівному. Так сталося, що всі п'ять років проживав у кімнаті з товаришем з Полтавщини, який весь час виправляв мою мову. Було важко, особливо у перший рік навчання, коли практично всі предмети читались російською, а я, як виявилось, і не дуже чисто говорю рідною мовою. Працюючи в інституті культури, зауважив, що студенти "зловили" мій акцент, навіть хотіли зробити з цього приводу сценку на КВК (посміхається — прим. авт.). З цього часу приділяю цьому менше уваги – вважайте, що це певного роду візитка.

– А яким же чином випускник водного став викладачем у інституті культури?
– Вважаю себе фаталістом і "щасливчиком" щодо зустрічей із цікавими людьми. Пам’ятаю, як зустрів у центрі міста, біля собору свого викладача з “водного” В’ячеслава Валентиновича, який запропонував мені зустрітись із тодішнім деканом бібліотечного факультету Рівненського державного інституту культури Галиною Вікторівною Власовою, що і було зроблено на другий же день. На той час мені, молодому кандидату наук, одразу ж запропонували лекційний курс на погодинних умовах праці, що є дуже добре. Так з легкої руки В.В.Вечера я став працювати в інституті культури. Вже згодом ректор інституту Анатолій Іванович Литвинчук запропонував мені очолити кафедру економіки та менеджменту, яка здійснила перший випуск у Рівному менеджерів у 1997 році.



– І як Вам стало працювати у колективі гуманітаріїв?
– Дійсно було важко, на перших порах, серед творчих людей. Дещо відчував себе обділеним – вони творять мистецтво, а я читаю лекції. Однак я згадав школу, за період навчання в якій я написав більше десятка заміток у газету, а це якраз і є творчість. А наукова, викладацька робота, несе у собі велику складову творчості. Написати статтю, посібник, соціальний чи бізнесовий проект – це теж велика творча робота.

– Маючи такий доробок газетних публікацій чому не пішли у журналісти?
– Важко відповісти однозначно, певно, так склалась доля. Тато хотів стати інженером, любив історію – став вчителем математики. Брат – інженер, пішов і я цим шляхом. Закінчивши технічний вуз, ставши інженером – працюю викладачем. Стосовно журналістики – з дитинства любив читати не тільки художні, пригодницькі книги, але і газети, які на той час були доволі контрольованими, а інформація у них фільтрувалась. Можливо, ідеологічна складова мене дещо відлякувала від журналістики, що відчував, будучи активним дописувачем районної газети "Зоря". Єдине, що тішить, це те, що серед моїх випускників є журналісти, і навіть дуже успішні.

– Ви не один рік пропрацювали не лише у Рівному, а й у Березному, де очолювали Надслучанський інститут...
– Так сталося, що в інституті культури, а згодом у гуманітарному університеті багато уваги приділяв становленню спеціальності "менеджмент організацій", допомагав у створенні нових спеціальностей, зокрема "економічна кібернетика". Мені запропонувати допомогти у створенні спеціальності "лісове господарство" та створенні інституту. Працюючи у Березному, я познайомився з чудовими людьми, вперше відчув тягар та відповідальність керівника. Це великий досвід, за який дякую всім, у тому числі й колективу.

– Ви частий гість на телеканалах, активно займаєтесь соціальними проектами. Що це Вам дає?
– Захистивши дисертацію, я вирішив створити дослідницький центр, за прикладом популярної на той час служби Гелопа. Ми зареєстрували громадську організацію "Рівненський центр маркетингових досліджень". Згодом зрозумів, що головне не форма, а зміст. Ми почали реалізовувати невеличкі проекти у сфері туризму, екології. На сьогодні організація залучена до виконання проектів транскордонного співробітництва, виступаємо експертами з питань енергоефективності та туризму. Така робота – це великий досвід, можливість передачі його студентам, а також залучити студентів до реалізації таких проектів. Викладачі, що працюють у громадській організації, мають наочну можливість поєднати теорію із практикою, що є дуже важливим фактором підготовки майбутніх менеджерів.

– Робота займає основу Вашу увагу, а як відпочинок, чому надаєте перевагу?
– Нещодавно був у Луцьку на концерті, який організувала благодійна організація "Серце патріота". Її очолює мій одногрупник Сергій Балицький. Зібрались друзі, які допомагають Сергію у його благородній справі. На жаль, теперішні зустрічі з друзями проходять саме у такому форматі. Хоча раніше Сергій збирав більше десятка одногрупників на Шацьких озерах, куди з великою насолодою та нетерпінням ми виїжджали сім'ями... Нині ж суспільна ситуація часто диктує інші формати і для дружнього спілкування. А загалом, відпочинок на природі, похід у ліс за грибами, ягодами – для мене найкращий відпочинок.

– Пройдено чималий шлях, багато зроблено. Як оцінюєте все і які плани на майбутнє?
– Те, що зроблено, мають оцінювати інші. Вважаю головним досягненням роботу для людей та на їх благо. Стосовно планів, то тут набагато простіше – їх дуже багато, головне правильно розподілити сили і вчасно їх реалізувати.

– Що ж, з ювілеєм Вас, Тарасе Мироновичу, здоров'я Вам, Божого благословіння і творчої наснаги для здійснення всього задуманого!

До теми:

На Рівненщині розвивати туризм допоможе Євросоюз [Фото+Відео]

Енергетична верба з Рівненщини може стати альтернативою газовому опаленню

У Рівному дослідили єврейську спадщину Волині