Твій новий колектив

Знайоме? Давайте поділимося досвідом. Справа принципу.

Отже, здійснилося — ти перший день у новому колективі. Навіть якщо тобі вже далеко не 18, і ти звично змінюєш роботу не рідше ніж раз у півтора року, усе одно такі моменти будуть викликати в тебе щиросердний трепет. Тепер два-три тижні, а, може, й більше, ти будеш ходити по офісі, всотуючи в себе те, що називається корпоративною культурою і сформованим психологічним кліматом; тобі потрібно бути гранично уважним, щоб якомога швидше схопити і запам’ятати усе від розташування дамської кімнати до того як, коли і з якими питаннями звертаються до керівництва, а які прийнято вирішувати самостійно.
Крім зовнішніх атрибутів існують ще і мудрі хитросплетення людських відносин, у павутину яких через недосвідченість і незнання можна не лише втрапити, але і сильно заплутатися. Зрештою, є просто милі традиції, що підтримуються в цій фірмі: спільні обіди, походи на боулінг, вечірки чи виїзди на пікніки. Усе це потрібно пізнати, оцінити, зіставити зі своїми смаками і звичками і вибрати правильну лінію поводження.

Тут (увага!) можна діяти трьома різними способами:

1. Я приймаю усе: від ранкової чашки кави з колегами до веселого куражу в барі, що знаменує собою закінчення трудового тижня. З одного боку, ти дуже швидко увіллєшся в колектив і, швидше за все, навіть станеш основною “скрипкою”. З іншого боку, тобі доведеться відмовитися від свого звичного способу життя. Дуже імовірно, що ти не п’єш кави, особливо вранці, чи саме у п’ятницю ввечері їздиш до батьків, займаєшся англійською чи ходиш у кіно. Проте, якщо ти не “ґвалтуєш себе”, такі розваги тобі в радість, вони в цілому не псують твої взаємини з сім’єю, то чому б і “ні”?

Однак тут потрібно бути увесь час напоготові і якщо ти відчуєш, що колектив починає убивати твою індивідуальність, не соромся і бігцем змінюй свою поведінку, рятуючи своє неповторне обличчя.

2. Я не приймаю нічого. Теж варіант, і я, до речі, знаю людей, які дуже успішно просувають цю ідею в життя. Така людина уривається в колектив з гаслом: “Нехай цей світ прогнеться під нас!” — і..., колектив на чолі з керівництвом або приймає його таким, який він є, або... цілком відкидає. Причому тут будуть відігравати роль також кваліфікація (раптом цей дивак незамінний фахівець), зв’язки (чи син генерального директора) і багато чого іншого. Важливо, у чому саме виявляється твоє неприйняття сформованих традицій: якщо ти принципово не ходиш з колегами обідати, це ще півлиха, але якщо ти принципово називаєш начальника відділу на ім’я, а всі інші додають ще й по батькові, це вже гірше.

3. Йду назустріч. Для того, щоб діяти таким (на мій погляд, кращим) способом, потрібно уважно придивитися і відібрати з корпоративної культури те, що для тебе прийнятно. Ти з задоволенням залишишся на вечірку, але обідати полюбляєш із друзями; ти можеш вдягатися в діловому стилі; ти не проти побалакати з колегами за кухлем пива, але не сьогодні, сьогодні тобі треба піти рівно о шостій.

Повір, якщо ти будеш доброзичливий і привітний, якщо не будеш висловлювати здивування чи невдоволення тими традиціями, що не можеш підтримати, невдовзі колеги будуть сприймати тебе абсолютно адекватно. Усі знатимуть, що ти не обідаєш у їдальні і не завжди складаєш іншим компанію, але ніхто не засумнівається у твоїй лояльності чи доброму ставленні до себе.

Коли прийти, коли піти. Питання не тільки традицій і етики, але й умов твого контракту. Не секрет, що там, де багато отримують, багато працюють. Якщо при прийомі на роботу тебе попередили, що робочий день звичайно затягується до 8-9-ої години вечора, то, імовірно, доведеться працювати допізна. Але бувають й інші варіанти, наприклад, співробітники приходять на роботу пізніше, щоб попотіти на очах у начальства в другій половині дня і навіть затриматися; чи ніхто не йде раніш шефа, хоча роботи вже немає і тобі доводиться безцільно бродити по Інтернету.

Тут можна діяти способом №3. Якщо ти встигаєш зробити усе вчасно і добре, якщо начальник сам не жадає від співробітників нічних засиджувань, то, скоріше усього, твоє бажання повернути собі законний вільний час буде сприйняте начальством і колегами адекватно. Адже ти просто не можеш іти з роботи опів на восьму, тому що саме в цей час у тебе починаються заняття на курсах.

Пити не пити? Тема дуже неприємна, особливо для тих, хто приходить не просто на нове, а на перше місце роботи. Колективи бувають різні. Десь на день народження прийнято приносити кілька пляшок шампанського, що не користується особливим попитом під пильним поглядом начальника; а десь не гріх випити пива під час обідньої перерви, а вже відзначити п’ятницю - просто святе. Такі місця можуть бути пастками для слабких сердець, м’яких характерів і юних створінь. Якщо в тебе від алкоголю болить голова, краще прямо сказати про це, ніж потім мучитись.

Через кілька місяців усі звикнуть, що ти п’єш сік і залишаєш сп’янілий колектив рівно о восьмій; головне — не “виносити сміття з хати”, тобто не розповідати і не обговорювати, хто що сказав чи зробив у стані легкого алкогольного сп’яніння. Запевняю тебе, краще знайти в собі сили і виступити проти колективу, ніж через якийсь час усерйоз задумуватися над проблемами лікування алкоголізму.

Сумнівні розваги. Звичайно менш небезпечні, ніж алкоголь, однак, можуть спричинити кілька напружених хвилин пояснень і поглядів скоса. А що поробиш, одні люблять ходити з колегами обох статей у лазню, а для інших така ідея просто неприйнятна. Не біда, коли ініціатива виходить з низів, а от коли від начальства... Отут уже можна придумати безліч “відмазок”. Знову ж пам’ятай, що навіть якщо на твій погляд такі розваги аморальні (хоча насправді вони можуть бути дуже безневинними) не потрібно повідомляти про це привселюдно. Краще просто спокійно відмовся, не висловлюючи негативних оцінок.

Успіхів!