Як рівненська журналістка зі «швидкою» чергувала: п'яного і буйного батюшку доставляли до лікарні з «беркутом» [ЧАСТИНА 3]

— Вас міліція часто викликає? Я вас бачила кілька разів в ”дєжурці” (чергова частина в Рівненському МВ УМВСУ у Рівненській області, — авт.).
— Викликає і міліція, і МНС... Тобі, напевно, цікавіше було б з “третьою” (бригадою швидкої, — авт.) поїздити. Там більше криміналу.
— А чим третя від п'ятої відрізняється?
— У третьої ДТП, тілесні ушкодження...
— А самогубства? Коли хтось з даху стрибає?
— Коли погрожує стрибнути, то ми їдемо. А коли вже стрибнув, то третя...
— А хто переговори веде? Ви, “менти” чи МНС?
— Хто перший приїхав, той і веде.
— До речі, я по міліцейських зведеннях не раз бачила, що ковтали таблетки і різали вени, але жодного разу не було, щоб хтось від цього помер. Все числилось, як “спроба самогубства”.
— Це імітація і шантаж. Переважно жінки-істерички погрожують, що вени поріжуть, щоб отримати щось від чоловіка. Від порізаних вен люди не вмирають. Щоб відкрилась кровотеча, треба перерізати артерію... (не вказано з етичних міркувань,— авт.)



Близько 20:20 міняється зміна лікарів. З Емілією Шафранською прощаємось, на чергування заступає інший лікар — Людмила Поляк. Наступний виклик лунає близько 22:00. Їхати недалеко: будинок поруч. Але медики викликом відверто незадоволені.
— Що там?— запитує водій.
— Батюшка....
— Оооо...
— А чого “батюшка”? — перепитую, бо схоже на прізвисько.
— Ну бо він батюшка в церкві. Наш постійний клієнт. Неврівноважений, суспільно небезпечний, страждає психічними розладами через систематичне вживання алкоголю. Ото знов десь випив і буянить. Напевно, міліцію теж викликали...

Приїжджаємо до будинку, біля під'їзду і справді стоїть міліцейська машина (колишній “Беркут”, — авт.). Піднімаємось до квартири: один боєць стоїть на сходовій клітці, інші двоє в кімнаті. Біля них старша жінка (матір батюшки, — авт.) і молода дівчина (родичка, — авт). Посеред кімнати стіл, на якому ціла купа різних ікон.

— Які люди! Так і знала, що пересічемся, — вітаюся з беркутятами.
— О, Татьяна! Ти тут звідки? — цікавляться бійці.
— Зраджую вам зі “швидкою”! )))
— Тссс... Тихо! — “шикає” на нас лікар, щоб не роздратували “батюшку”. — Де? — питає в матері.
— Спить у спальні... — відповідає жінка.
— Ведіть.

Міліціонери супроводжують лікарку до спальні.

— То ж спить чоловік, хай би спав уже... нащо ото було всіх викликати..., — дивуємось з фельдшером.
— Вам так здається,— каже інший фельдшер. — То він зараз спить, а проспиться, частково протверезіє і буде тут їм мерву робити...
— Повернись-но до мене..., — чуємо зі спальні голос лікаря. — Повернись, рідний, щось давно тебе не бачила...

Кілька хвилин лікарка намагається поспілкуватись з батюшкою. Родичі просять забрати його з хати.

— Ну що, веземо його, — вирішує лікарка. — Але хай хлопці (міліціонери, - авт.) беруть його до себе в клітку. А ми слідом поїдемо. Я його до себе не візьму, він ж мені машину переверне. Виводьте його.

Міліціонери акуратно ведуть п'яного, який майже не тримається на ногах. Спочатку його заводять в ванну, а ми з медиками обережно задкуємо з квартири, щоб ненароком не спровокувати бійку.

— Я чогось завжди думала, що коли в ЗМІ пишуть про скандалістів з того патріархату, то перебільшують. А оце подивилася...
— Не перебільшують, — говорять медики. — Коли заходиш в хату, одразу можна сказати, якої віри людина. Це видно. Ці то взагалі фанатики. Батюшку ми багато років знаємо. У нього і так з психікою не в порядку, а ще й п'є. Тут часто бійки, ножові поранення, тілесні ушкодження... він стільки разів уже вдарявся головою... теж своє дало. Чого його в тій церкві ще тримають, важко сказати. Міліція давно б уже провадження відкрила на нього, якби не мати. Не хоче заяву писати.

Виходить родичка батюшки з великими клітчастими сумками.

— Можна до вас в машину покласти? Це їжа для нього..
— Нащо? Навряд чи вона йому пригодиться. Ви думаєте, його хтось тримати буде у лікарні? Не буде. Переночує, і завтра його на Остріг відправлять.

З двору виїжджає машина "беркута" з мигалками, а ми в "швидкій" їдемо за ними.



— Куди його везуть?
— У психіатрію на Дубенській. Там його “зафіксують” на ліжку, щоб не буянив, і до ранку протримають.
— Уявляю, що би він витворяв, якби "беркута" не було...
— Звичне діло. Взагалі останнім часом наркоманія і алкоголізм молодіє. Так само, як і психічні розлади. Дуже багато неврівноважених молодих людей. Не можуть реалізувати себе в житті...

Доставляємо чоловіка в психіатрію. Там його кладуть на ліжко в палаті, де він одразу засинає. Лікар залишається заповнювати папери, а я прощаюся з медиками і їду додому відпочивати.

Як рівненська журналістка зі «швидкою» чергувала: злі собаки і п’яні чоловіки [ЧАСТИНА 1]

Як рівненська журналістка зі «швидкою» чергувала: наркодиспансер буйних не тримає [ЧАСТИНА 2]