Засновник рівненського клубу вуличного самозахисту: "Робиш - не бійся, а боїшся - не роби"

- Василю Михайловичу, клуб вуличного самозахисту «Дельта» єдиний подібний заклад у Рівному?

- Так, це наше ноу-хау, незважаючи на те, що клуб був організований ще у 1987 році. Так зі мною все життя: я завжди біг попереду потяга.Клуб тоді діяв при «Азоті», називався «Юний десантник». Клуб був доволі успішний та у 1991 році фінансування припинилось і постало питання про його закриття. Тоді я зареєстрував громадську організацію із назвою Молодіжна громадська організація стріт-файтинг клуб «Дельта».

- Зі зміною назви змінився напрямок?

- У 1987 році основним завданням клубу була допризовна підготовка юнаків як фізична, так і психологічна. Тоді війна в Афганістані була, 80 відсотків солдатів гинули, оскільки були психологічно і фізично до цього не готові. Потім завдання змінилось. Закінчилась афганська війна, почався бандитизм. Тому актуальність клубу була досить висока.
Зараз дещо інша ситуація. На сьогодні техніки рукопашного бою переживають певний занепад. Ми намагаємося в своїй діяльності прив’язуватись до актуальних задач армії, правоохоронних органів, на відміну від спортивних секцій, які діють автономно. Основна наша задача - психофізична підготовка. Коли непідготовлений солдат, наприклад, на себе накине автомат, в загальній складності викладкою 30 кілограмів, він не справиться із навантаженням. Те ж стосується психологічної підготовки: не кожен може вистрелити в людину, до цього потрібно готувати.

20 безглуздих і дивних законів про секс


- Виходить, що актуальність клубу зростає у воєнний час?

- У нашому суспільстві вуличний самозахист не швидко втратить свою актуальність. У нас на сайті є запис програми, в якій ми із психологом розбирали ситуацію, коли наших олімпійських чемпіонок звичайні гопники давили, грабували, і дівчата не могли дати відсіч. Тому що спортсмени не готові до самозахисту на вулиці. Вони прекрасно володіють технікою в залі. В залі спортсмен може розмазати супротивника по стіні. Але як тільки потрапляє на вулицю, там алкаш, який ніколи в спортзалі не був, починає диктувати свої умови. От стріт-файтинг якраз нівелює ці умови.



- Люди якої вікової категорії займаються у «Дельті»?

- Від 16 до 25 років. Є і десятирічні, є люди, які роками займаються і вже не уявляють свого життя без клубу.

- А які критерії відбору?

- Їх нема. Навчитись захищатись може кожен. Було би бажання. Для початку новачка необхідно підтягнути фізично, підготувати психологічно. Мінімальний термін підготовки - 6 місяців регулярних занять. Тобто за цей період людина буде знати необхідний мінімум, який зможе застосувати на вулиці з метою самозахисту.

Як українські дизайнери-чоловіки підкорюють модні покази

- А жінки займаються у вас?

- Шестеро дівчат. Був період, коли взагалі одна ходила.

- Супротивниками у неї були чоловіки?

- У нас не супротивники, а партнери.

- Самі тренуєте чи маєте помічників?

- В мене є помічник із моїх учнів. Без п’яти хвилин кандидат педагогічних наук, психолог.
Чомусь побутує думка, що інтелігент і спорт – речі не дуже взаємопов'язані.
Мовляв, інтелігент – це обов’язково "ботан". Це - стереотипне уявлення,породжене беграмотністю. У Древньому Римі дивились: якщо чоловік атлетично розвинений, має гарне тіло, то це означало, що він представник елітного класу. Візьміть, для прикладу, дворян. Вони займались гімнастикою, стрільбою, кінним спортом, кросом. Вони фізичну форму підтримували з дитинства. Більшовики потім вираховували дворян по виправці.




- У спорт ви прийшли вже у дорослому віці?

- Ні, зі спортом я товаришував ще зі школи. Займався боротьбою, важкою атлетикою, бігом, був кандидатом в майстри спорту, чемпіоном на закритих змаганнях ВДВ. Але в радянські часи спорт – це був шлях в нікуди. В СРСР спортсмени потрібні були тільки тоді, коли вони виступають. Я у спорті, крім травм, нічого не заробив. Єдине, що мій кандидатський рівень дав можливість почати тренувати. Це звання прирівнювалося до спеціалізованої освіти в технікумі.

- У вас три вищі освіти. З якої розпочали?

- Я хотів бути вертольотчиком, але через сколіоз не пройшов в Запорізький льотний центр. Батько порадив іти в інститут культури, аргументував, що за цей час виправлю сколіоз і тоді поступлю в льотний центр. Поступив, сподобалось вчитись, успішно закінчив, здобув фах режисера. Після закінчення інституту сколіозу вже не було, але потрібно було відпрацювати за фахом три роки. Пішов працювати в обласний науково-методологічний центр. Потім - армія. Прийшов з армії, а льотного центру як такого уже не було. Мрія про вертольотчика відійшла на другий план…
Працювати методистом я не хотів, і одного разу, проходячи повз театр ляльок, згадав, що там працює одногрупник Володя Підцерковний. Зайшов. Наступного дня я вже працював актором другої категорії. Період, коли їздили на гастролі, згадую як один з найбезтурботніших у житті.

"Рибні місця Рівненщини" — сайт для любителів активного відпочинку

- Чому виникла потреба здобути другу освіту?

- У буремні 90-ті не було ще приватної охорони, а були вже бізнесмени, які її потребували. Ми створили на базі федерації першу у Рівному охоронну фірму «Блок». Набирали туди людей зі своїх груп, які були повнолітніми. А в юристи пішов тому, що бізнесмени були такі. Я зрозумів, що якщо я не піду в юристи, то просто сяду у в'язницю.

- Ви працювали юристом?

- Так, був начальником юрвідділу аудиторської компанії. Працював юристом і керівником служби безпеки у банках. Був начальником юридичного відділу профспілки атестованих працівників МВС «Захист».



- А третя освіта?

- Ті спортивні дипломи, які я отримав в СРСР, у незалежній Україні були недійсними, і мені потрібно було вчитись заново, щоб мати право тренувати далі. В той час в РЕГІ відкрився факультет фізреабілітації, я вже мав достатній багаж знань у цьому напрямку. Адже до цього я закінчив Пекінську академію ушу і зацікавився східною медициною. Потрібно було лише підкріпити ці знання документом про освіту.

10 маловідомих фактів про татуювання

- І реабілітологом працювали?

- Практикував близько трьох років у «Домі здоров’я». Лікував за допомогою гімнастики цигун. Займався лікувальним масажем і мануальною терапією.

- А зараз чим займаєтесь, окрім клубу «Дельта"?

- Працюю в якості кризового менеджера. Створив організацію, яка називається Агентство особливих доручень і займається питаннями безпеки. Ми ведемо переговори, погоджуємо різні моменти, організовуємо збір та аналіз інформації, підбираємо правильну охорону. З найменшими втратами і витоком інформації. Тому що витік інформації йде найчастіше через охорону.

Топ-7 маловідомих ліків від похмілля

- А на хобі знаходите час?
- Традиційного поняття "хобі" у мене немає. Будь-якою справою я займаюсь професійно. І мета усього, чим я займаюсь, - підвищення професійної майстерності. З одного боку до розряду хобі можна було б віднести заняття фотографією. Я фотографую з 10 років, не раз брав участь у персональних та загальних фотовиставках. Взагалі сфера інтересів у мене доволі широка. Люблю гори - всі Карпати пройшов пішки. Щороку влаштовуємо із друзями сплави по Дністру, Горині, Случу. Люблю читати історичну літературу і дивитись документальні фільми.

-Ким себе вважаєте – режисером, юристом, реабілітологом, тренером?

- Фахівцем з безпеки юридичних і фізичних осіб. Хоча у нас у класифікаторі видів економічної діяльності такої спеціальності поки немає. А взагалі вважаю, що чим би не займалась у цьому житті людина, вона не повинна боятись йти вперед і бути в чомусь першою. Робиш - не бійся, а боїшся – не роби. Бо на шляху до успіху саме страх закриває собою мету і не дозволяє її досягнути.

Телефон клубу "Дельта" 067-990-09-32, сайт www.delta.rovno.ua