Про медсестру у Міккі-Маусах, іграшки у кабінетах і медиків, які знають секрет одужання дітей

Втім, найбільше Оксана Лозова радіє не цим відвідувачам, а своїм пацієнтам, яких вдалося поставити на ноги. Адже серед них – багато тих, надії на порятунок яких було мало. Але завдяки зусиллям персоналу відділення і допомозі спонсорів, ці колись маленькі пацієнти тепер уже дорослими приходять подякувати своїм рятівникам.

Пацієнти відділення: з нирковою недостатністю, вродженими вадами серця і трьома інфарктами міокарда у 13 років

18-річний чорнявий Іван Сичик із села Моквин Березнівського району прийшов на прийом з мамою. Сім років тому він переніс складну операцію на серці, яка тривала 12 годин. У нього була вроджена вада серця. Через це у хлопця синіли губи, він задихався.
– Операцію синові зробили в Італії. Для нас вона була безкоштовною. А потрапили ми туди завдяки головному лікарю Рівненської обласної дитячої лікарні Віталію Бойку та завідувачу відділенням педіатрії №2 Оксані Лозовій. Тепер у сина все в порядку, – розповіла мама хлопця Світлана Сичик.

– Але потрібно берегтися, – застерігає Оксана Лозова. – Уникати надмірних навантажень. Не ганяти.
Вдячні мама з сином виходять.
– У нас існувала програма обміну з італійськими медиками, – пояснює завідувач відділенням. – Завдяки цьому ми п'ятьох дітей з вадами серця прооперували в Італії. Також італійські медики оглядали наших пацієнтів тут, а наші медики їздили на стажування до Італії.
У кабінет заходить тато, занепокоєний станом свого дворічного сина. Адже хвилюється, чи, бува, малий не з'їв отруйного гриба, бо у нього виникла раптом блювота. Хоча дитина вже виглядає абсолютно здоровою і жвавою, завідуюча не дозволяє залишити відділення. Мовляв, ще треба побути під наглядом медиків і зранку подивитися на результати аналізів.
Поки виникає невелика перерва у прийомі відвідувачів, Оксана Лозова розповідає:
– Ми у відділенні раз на три місяці організовуємо огляди дітей з вадами серця спеціалістами з різних столичних кардіологічних закладів. Про це батьків дітей попереджаємо заздалегідь. Так, 16 червня у нас були фахівці Центру серця. Вони оглянули майже 100 дітей. За результатами цих оглядів направляємо на лікування до Києва. А ось це (показує фото, де зображений усміхнений хлопчик на милицях — Авт.) – ще один наш пацієнт. Ми йому через благодійників, волонтерів, телеканал "Рівне 1" шукали можливості, щоб оплатили постійне дороговартісне лікування. Цей хлопчик у 13 років три інсульти переніс. Нещодавно приходив до нас вже у такому стані. І це просто щастя!!! Також нині ми 11-річну пацієнтку готуємо до трансплантації нирки у Білорусі. Поки операцію не зроблено, вимушені її підключати до апарату "штучна нирка".


Оксана Лозова: "Хочу, щоб у 2016 році серце кожного українця працювало на Україну"

Лікуючи, не забувають про те, щоб дитинство було щасливим

Поки Оксана Лозова продовжує приймати батьків маленьких пацієнтів, мені влаштовують невелику екскурсію по відділенню. Я дивуюся, що у медзакладі є місце для розваг хворих. У великій та світлій ігровій кімнаті, де підлога застелена килимом, а стіни прикрашені дитячими малюнками, мене зустрічає вихователь – 25-річна Анастасія Горбатюк. У неї на столі лежать різні ігри та іграшки. Також іграшки розміщені в ящику під стіною. До кімнати, почувши, що тут фотографуватимуть, забігає зграйка дітей. Тулиться якомога ближче до виховательки. А одна з дівчаток, яка представляється мені Ванькою, тобто Іванкою, залишає свого тата і пробує позувати для фото, демонструючи різні ігри та іграшки.



– У нас тут є іграшки, у тому числі розвиваючі та м'які, книжки, настільні ігри, розмальовки, картон і кольоровий папір. Для занять на вулиці маємо крейду, тенісні ракетки, бадмінтон. До речі, на стінах відділення є художні роботи наших маленьких пацієнтів, – пояснює Анастасія Горбатюк.
Втім, виявляється, у відділенні хворі мають можливість не тільки лікуватися і гратися. Тут можуть здійснитися і їхні мрії. Так, цього року у День захисту дітей 1 червня для них підготували сюрприз. Попередньо опитали, про які подарунки мріють. А безпосередньо на свято вручили кожному пацієнтові його мрію: ляльку чи машинку, пазли чи книгу тощо. Кошти на такі подарунки надали спонсори — прихильники Радикальної партії Олега Ляшка, обласну організацію якої очолює завідуюча відділенням педіатрії №2 Оксана Лозова.

Про "чарівний" медичний халат

У процедурному кабінеті відділення зорієнтуватися, де медсестра, важко. Адже жінка з веселим виразом обличчя і халатом, на якому зображені мишенята Міккі-Мауси та каченята Скруджі Макдаки з відомого диснеївського мультика, зовсім не відповідає традиційному уявленню про медсестру. Це Анна Марчук — ще одна працівниця відділення. Вона, помітивши моє здивування, пояснює:
– Від нас вимагають носити такі халати. Я цей пошила сама. Дехто з дітей, які приходять на уколи й інші процедури, не реагує на малюнки на халаті, а деякі з них навпаки — зацікавлюються.

Пізніше Оксана Лозова, продовжуючи "веселохалатну тему", розповідає:
– Я колись була на стажуванні у США, то там лікарі у медзакладах для дітей взагалі не ходять у традиційних білих халатах. І у всіх кабінетах дитячих лікарів там — повно іграшок.
Втім, виявляється, і у кабінетах Рівненської обласної дитячої лікарні медики приймають "з іграшками". Помічаю їх на невеликому спеціальному столику у кабінеті дитячого кардіоревматолога поліклініки обласної дитячої лікарні, куди спускаємося з Оксаною Лозовою.
– У нас тісна співпраця з поліклінікою і, зокрема, з функціональною діагностикою. Адже тільки у співпраці можемо допомагати. Люди з віддалених сіл районів області приїжджають на прийом у поліклініку. А вже звідси їх при потребі направляють до нас. Під кабінетом кардіоревматолога майже завжди людно, – пояснює вона.

Є чим пишатись

Відділення педіатрії №2 налічує 30 ліжок: 15 нефрологічних та 15 кардіологічних. Їх обслуговує четверо лікарів. Усі вони – з вищою кваліфікаційною категорією. Їм допомагають 11 медсестер на чолі зі старшою медсестрою та 10 молодших сестер на чолі з сестрою-господинею. За рік вони надають допомогу близько 700-800 дітям з хворобами серця та нирок.

– Найбільше, чим пишаюся, це колективом відділення, – розповідає п. Лозова. – І дуже боляче сприймаю, коли хтось виходить на пенсію чи звільняється через обставини. Але на їхнє місце приходять нові люди, вони вливаються у колектив і стають НАШИМИ. Також пишаюся формуванням дитячої кардіоревматологічної служби. Раніше у ній не було системності. А тепер маємо можливість відправляти пацієнтів на лікування у Київ, за кордон. Маємо можливість допомагати дітям з артритами. Раніше вони інвалідами ставали. Нині, хоч і агресивне лікування артритів, але воно допомагає. І це – заслуга нашого колективу. Також велике значення має налагоджена робота з педіатрами у районах. Їх все менше стає через низький рівень оплати праці медиків. Незважаючи на це, вони дуже виважено підходять до виявлення патологій серця і нирок. А вчасне виявлення хвороб сприяє вчасному лікуванню.

"Людяність ніхто не скасовував"

Діти до шести років і ті, які через інвалідність, потребують догляду, лікуються у відділенні з мамами чи татами. Щоб було комфортно і батькам, і дітям, у відділенні роблять все, щоб покращити умови перебування. Для цього встановили бойлери, щоб була гаряча вода, мікрохвлильові печі для розігрівання їжі, збільшили кількість холодильників для зберігання продуктів, зробили ремонти санвузлів.

– Все це зроблено нашими руками і завдяки нашим можливостям, можливостям друзів, спонсорів, – пояснює Оксана Лозова. – Адже ми повинні для наших пацієнтів робити все можливе й неможливе: працювати і медиками, і психологами, і спонсорами. Я, напевно, завжди буду пам'ятати, як наша буфетниця телефонувала хлопчику з Будинку дитини, який лікувався у нас, і запитувала, що йому приготувати їсти і принести у лікарню. Буває, що й мами, які з дітьми у нас лежать, приносять дитбудинківцям одяг, засоби гігієни. Адже людяність ніхто не скасовував. Це – наш менталітет український: хоч самим важко, але будемо всією толокою іншому допомагати, разом рятувати. Колись програма була по телебаченню і потім її відео в інтернеті поширювали. Там пропонували гроші на операції та лікування дітей давати з бюджету держави, а ось на спортсменів, їхні збори, виїзди, ігри — збирати з допомогою смс-повідомлень, а не навпаки, як нині. Бо наші діти знедолені не тільки у плані забезпечення медичною допомогою. А й стараються на навчання, роботу, проживання за кордон виїхати. А треба, щоб вони хотіли залишатися тут і, відповідно, мали достойні зарплати і достойне ставлення держави.


Якби державні чиновники прислухалися

Розповідати про свої плани чи мрії щодо відділення Оксана Лозова не любить. Але таки погоджується цим поділитися.
– Хочеться, щоб у відділення завжди був достойний рівень надання допомоги, щоб достойна зміна нам приходила, щоб найпростіша кардіохірургічна допомога надавалася у Рівному і не доводилося немовлят, яким можна допомогти на місці, транспортувати до Києва. Бувають ситуації, коли треба пацієнта дотягнути до радикального втручання, закрити відкриту протоку, наприклад. Це можна в межах кожної області робити. Мрію, щоб працю медиків держава достойно оцінювала, щоб вони були захищеними, як і закордонні колеги. Останні, думаю, у нас не витримали б. Ми стараємося розуміти всіх, хто до нас звертається, роз'яснювати ситуацію щодо стану хворих і призначеного лікування. Хоча часом буває непросто. Тому, вважаю, професійний психолог потрібен у відділенні. І не тільки для дітей, а й для персоналу, щоб могли зняти психологічне навантаження, не приносили проблеми додому.



"Треба просто любити дітей"

– Оксано Василівно, а маєте якісь свої секрети підходу до пацієнтів?

– З дітьми простіше знаходити спільну мову, ніж з дорослими, хоча іноді доводиться лікарський обхід починати з виховною метою, а не з лікувальною, пояснювати, як потрібно поводитися у лікувальному закладі. Втім, діти вдячні пацієнти. Вони потім, вирісши, одружившись, приходять зі своїми дітьми до нас у відділення. І це — щастя: бачити плоди своєї праці. Але дуже боляче, коли не можеш допомогти. Щодо секретів підходу до маленьких пацієнтів... Треба просто дітей любити і бути щирим. Бо діти, як ніхто, відчувають нещирість.