15.02.2017, 18:30
"Півстоліття у фотографії" рівненського фотохудожника Олександра Харвата (+ ФОТО)
Відомий фотохудожник Олександр ХАРВАТ почав фотографувати, починаючи з восьмирічного віку – саме на його восьмий день народження мама подарувала синові перший у його житті фотоапарат – "Смена"...
Відтоді він почав фотографувати все, що його оточувало, – події, сім’ю, друзів та знайомих. Де б він не був і чим би не займався, фотографія завжди залишалася з ним. Після служби в армії працював художником, а згодом – у правоохоронній сфері. Мало хто про це знає, але Олександр Харват був одним із тих, хто у свій перший рік служби, який припав на 1986-й, став учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у складі загону МВС.
Він знову присвятив своє життя фотографії наприкінці 90-х років, і з того часу мав близько 70 персональних експозицій і був учасником понад 250 конкурсів та виставок по всьому світу. Він є автором та видавцем різноманітних фотоальбомів, членом Національної Спілки фотохудожників України, Національної Спілки журналістів України, Національної Спілки краєзнавців України, заслужений художник Міжнародної федерації фотомистецтва та організував багато соціальних та благодійних проектів у Рівному. Мабуть, вже всі знають Олександра Харвата як людину, яка ніколи не сидить на місці.
– Напевне, у житті кожного фотографа є декілька робіт, які він забути не може… А які це світлини у вас?
– Ну, наприклад, "Портрет художника"… Це мій вчитель колись був, і я його пам’ятаю як дуже хорошого художника і як дуже хорошу людину. І цій світлині уже дуже багато років. Ось інша, "Портрет матері художника" – її син повернувся зі Словаччини, де мешкає багато років, за кордоном він відомий художник. Але завжди приїжджає до мами у старе, покинуте й забуте село під молдовським кордоном, що на Вінниччині.


– Ваш творчий вечір називався "Півстоліття у фотографії". Скільки ж за ці роки у вас було персональних виставок?!
– Понад сімдесят. Перша моя персональна виставка була після Олімпіади-2000 – я бігав марафон миру "Париж – Москва – Сідней" і там я фінішував на Олімпійських іграх. І якраз виставку присвячену цьому "Від Парижа до Сіднея. Подорожні нотатки", я зробив після повернення з Австралії у 2001 році.


– І з того часу ви стали одним із найактивніших фотохудожників України. У чому ваш секрет, що вас стимулює рухатися далі, досягати нових висот, при тому не забуваючи не тільки про свою родину, а й про рідну Рівненщину?
– Мені нецікаво просто лежати на дивані й дивитися телевізор. Мені завжди хочеться робити щось нове, реалізовувати себе. В мене на думці постійно безліч проектів – деякі з них проходять вже щороку, такі як "Фотовернісаж на Покрову", "Кубок Рівного з фотомистецтва" чи "LifePressPhoto". Вони теж потребують багато уваги, але оскільки вони вже організовані і працюють "по накатаній", я знову хочу запускати все нові й нові проекти…
Головний хірург області Олександр Нестеренко: «Майбутнє медицини – в новітніх технологіях»
– А є такі проекти?
– Так, звісно. Я хочу зробити серію про жінок, але не таку документальну фотографію, а акварельно-художню, жіноче ню, можна сказати, трохи абстрактну. Хочу повторити "Портрет митця" – я сім років тому робив виставку, на якій були портрети художників, поетів, музикантів. І хоча творчі особистості візуально мало чим відрізняються від звичайних людей, у них всередині є щось незвичайне і саме це я хочу показати через портрет. Також, у задумах є проект "Депутат, чиновник теж людина" – це буде серія про рівненських чиновників. Дуже часто людьми вони сприймаються з негативної сторони, я ж хочу показати, що вони теж прості люди і які вони. Тут не буде грати ролі, чи симпатизую я комусь чи ні, а частину фото я вже зробив, відвідуючи сесії міської ради, проте це треба зробити ще раз, щоб зловити їх у якихось різних емоціях.
Продовжує діяти школа фотографії, і мені приємно, що вона постійно розвивається. Її відвідують люди не тільки з Рівного та Рівненщини, а й з інших українських регіонів та навіть із закордону… Я вірю в те, що це і надалі треба розвивати. І, можливо, у майбутньому, фотографію почнуть викладати дітям у школах.
Все життя я намагався робити лише те, що мені було цікаво і цікаво іншим, і я весь час повторюю: "Якщо вам нецікава ваша робота – міняйте її або ж шукайте якісь шляхи, щоб вона стала цікавішою і зробити її краще. Ми живемо лише один раз і не маємо права витрачати своє життя на безглузде та беззмістовне проживання. Ми маємо залишати тільки хорошу пам'ять про себе, щоб нам потім не було соромно за результати своєї діяльності».
Родина Дзюби: "Приємно, коли за одним столом зустрічається вся дружня родина"
Він знову присвятив своє життя фотографії наприкінці 90-х років, і з того часу мав близько 70 персональних експозицій і був учасником понад 250 конкурсів та виставок по всьому світу. Він є автором та видавцем різноманітних фотоальбомів, членом Національної Спілки фотохудожників України, Національної Спілки журналістів України, Національної Спілки краєзнавців України, заслужений художник Міжнародної федерації фотомистецтва та організував багато соціальних та благодійних проектів у Рівному. Мабуть, вже всі знають Олександра Харвата як людину, яка ніколи не сидить на місці.
– Напевне, у житті кожного фотографа є декілька робіт, які він забути не може… А які це світлини у вас?
– Ну, наприклад, "Портрет художника"… Це мій вчитель колись був, і я його пам’ятаю як дуже хорошого художника і як дуже хорошу людину. І цій світлині уже дуже багато років. Ось інша, "Портрет матері художника" – її син повернувся зі Словаччини, де мешкає багато років, за кордоном він відомий художник. Але завжди приїжджає до мами у старе, покинуте й забуте село під молдовським кордоном, що на Вінниччині.

фото: Олександр Харват

фото: Олександр Харват
– Ваш творчий вечір називався "Півстоліття у фотографії". Скільки ж за ці роки у вас було персональних виставок?!
– Понад сімдесят. Перша моя персональна виставка була після Олімпіади-2000 – я бігав марафон миру "Париж – Москва – Сідней" і там я фінішував на Олімпійських іграх. І якраз виставку присвячену цьому "Від Парижа до Сіднея. Подорожні нотатки", я зробив після повернення з Австралії у 2001 році.

фото: Олександр Харват

фото: Олександр Харват
– І з того часу ви стали одним із найактивніших фотохудожників України. У чому ваш секрет, що вас стимулює рухатися далі, досягати нових висот, при тому не забуваючи не тільки про свою родину, а й про рідну Рівненщину?
– Мені нецікаво просто лежати на дивані й дивитися телевізор. Мені завжди хочеться робити щось нове, реалізовувати себе. В мене на думці постійно безліч проектів – деякі з них проходять вже щороку, такі як "Фотовернісаж на Покрову", "Кубок Рівного з фотомистецтва" чи "LifePressPhoto". Вони теж потребують багато уваги, але оскільки вони вже організовані і працюють "по накатаній", я знову хочу запускати все нові й нові проекти…
Головний хірург області Олександр Нестеренко: «Майбутнє медицини – в новітніх технологіях»
– А є такі проекти?
– Так, звісно. Я хочу зробити серію про жінок, але не таку документальну фотографію, а акварельно-художню, жіноче ню, можна сказати, трохи абстрактну. Хочу повторити "Портрет митця" – я сім років тому робив виставку, на якій були портрети художників, поетів, музикантів. І хоча творчі особистості візуально мало чим відрізняються від звичайних людей, у них всередині є щось незвичайне і саме це я хочу показати через портрет. Також, у задумах є проект "Депутат, чиновник теж людина" – це буде серія про рівненських чиновників. Дуже часто людьми вони сприймаються з негативної сторони, я ж хочу показати, що вони теж прості люди і які вони. Тут не буде грати ролі, чи симпатизую я комусь чи ні, а частину фото я вже зробив, відвідуючи сесії міської ради, проте це треба зробити ще раз, щоб зловити їх у якихось різних емоціях.
Продовжує діяти школа фотографії, і мені приємно, що вона постійно розвивається. Її відвідують люди не тільки з Рівного та Рівненщини, а й з інших українських регіонів та навіть із закордону… Я вірю в те, що це і надалі треба розвивати. І, можливо, у майбутньому, фотографію почнуть викладати дітям у школах.
Все життя я намагався робити лише те, що мені було цікаво і цікаво іншим, і я весь час повторюю: "Якщо вам нецікава ваша робота – міняйте її або ж шукайте якісь шляхи, щоб вона стала цікавішою і зробити її краще. Ми живемо лише один раз і не маємо права витрачати своє життя на безглузде та беззмістовне проживання. Ми маємо залишати тільки хорошу пам'ять про себе, щоб нам потім не було соромно за результати своєї діяльності».
Родина Дзюби: "Приємно, коли за одним столом зустрічається вся дружня родина"

Категорія: Новини > Новини Рівного
Автор: спілкувалась Валерія ЦукановаПереглядів: 4428Інші статті рубрики:
ВІДЕО: сарненські вогнеборці врятували житловий будинок від пожежі

Сьогодні, 4 березня о 07:03 на спецлінію "101" надійшло повідомлення про пожежу в житловому будинку м. Сарни по вулиці Старицького.
переглядів: 66
На деяких вулицях Рівного немає води: у чому справа

В районі пивзаводу відсутнє водопостачання, триває ремонт водопроводу.
переглядів: 70
У Сарненському районі сталась ДТП: постраждав водій та пасажир мотоцикла

Аварія сталася 2 березня близько 21:30 у селищі Клесів.
переглядів: 117
Основні дати НМТ-2025: коли розпочнеться реєстрація на тестування

Важлива інформація для школярів випускних класів!
переглядів: 98
Чітко по графіку: на Рівненщину завітала метеорологічна весна

Рівненські метеорологи зафіксували прихід весни.
переглядів: 127