Олена Павлова: «Знайти свою цікавинку можна у кожному місті. Варто поглянути на нього очима закоханого»

Цікаво, що народилася Олена у Острозі, а дитинство провела у Рівному, тож добре знає місцеві реалії. Пропонуємо кілька цікавих фрагментів розмови.

Про Рівне

14 років не живу в Рівному, але дуже люблю сюди приїздити. Тут постійно з’являються нові цікаві місця, які хочеться відвідати. Відкривається чимало нових кафе, з цікавим дизайном, смачною їжею. У столиці, до речі, затишні місцини знайти нелегко. Рівне – дуже комфортне для життя. Тут пролягає чимало міжнародних маршрутів. Легко дістатися сусідньої Польщі, а відтак, подорожувати десь далі. На рівненському ринку можна придбати смачну італійську каву, іншу привозну продукцію. Чим не Європа? (посміхається Олена). Хоча любити місто дійсно легше на відстані. Коли тут живеш, за буденністю багато чого губиться. На місто треба дивитися очима закоханого, тоді відкриваєш щось нове. Рівненська родзинка – старі тролейбуси. Про це пишу в своєму блозі. Це знакова риса міста, неповторна. Колись на них можна буде ще заробити, віддавши до музею. А можна реалізувати вінтажний тролейбусний проект.

Про подорожі

Багато подорожую. Всюди знаходжу щось для себе. Люблю досліджувати міста, робити цікаві фото, дізнаватися більше про історію. Куди б не потрапляла, неодмінно зустрічаю українців. У кожному місті можна знайти свою цікавинку. Та, мабуть, дійсну сірість міста оцінила, побувавши на площі Леніна у Луганську, в Броварах, Херсоні. Тому треба цінувати та розвивати те, що у нас є.

Про культуру

Ми мало популяризуємо себе. Не вміємо продавати культурний продукт. У нас нема шалених черг до музеїв, як приміром у Італії. Ми не знаємо, наскількі цінні речі можуть експонуватися. Не вкладаємо у промоцію витворів мистецтва. Організувати певний фестиваль, презентацію часто доволі складно через відсутність спонсорської підтримки авторів. Приватні ініціативи певних мистецьких фестивалів можуть бути дуже показовими, але мало відомими широкому загалу.



Про літературу

У книгарнях у топах перекладна література, але мало своїх авторів. Мабуть, значним рівнем популярності може похвалитися хіба Жадан. Якби промоція книг була потужнішою, то й читачі були б активнішими. Наприклад, у Кракові в книгарні можна знайти цілі стенди, присвячені волинській тематиці. Вона ж і для нас актуальна, але книг таких не бачу. Або ж, польські журналісти написали біографічну книгу про Порошенка. Чому цього не роблять українські журналісти?! Невже це не цікаво?!

Література дивно реагує на сучасний світ. Багато пишуть про село, хоча міська культура переважає. Тому умовою цьогорічного конкурсу «Новела по-українськи» є написання тексту, в якому дія відбуватиметься у місті.

Про котиків

Котики врятують світ, навіть, якщо їх про це ніхто не просить. Вигаданий персонаж дозволяє висловити чимало актуальних питань. Як щодо читання книг, так і щодо важливих суспільних проблем. Висміювання чогось дозволяє з цим боротися.



Читати також:

Христина Соловій співала у Рівному лемківських пісень (+ФОТО, ВІДЕО)

Майстриня з Рівненщини отримуватиме гроші від президента