«Дорослий тон» письменника зі Здолбунова

Ім’я Сергія Гридіна тривалий час асоціювалося виключно із прозою для дітей молодшого і середнього шкільного віку. Три книги про Федька, далі, жартома кажучи, три книги з «не»: «Не такий», «Незрозумілі», «Не ангел», потім – «Відчайдушні», «І паралельні перетинаються», аж поки не з’являється перша повість для дорослих – «Сапери». Це вже інша текстова тональність, бо піднятий життєвий пласт досі болить авторові й усім, хто перебуває в сьогоденні.



Критик Ганна Улюра в своїй рецензії охарактеризувала «Сапери» як «один із тих творів, в яких сучасна війна є досвідом унікальним і особистісним; це радше емоційні і травматичні наслідки війни, але пережиті в актуальному режимі бойових дій». Ця війна не придумана письменником за чашкою кави в один із дощових днів, а є його життєвим досвідом, який, може, він ніколи й не хотів би набувати. Добре знаючи цю непросту паралельну дійсність як командир саперного взводу, Сергій Гридін рефлексує її через художній текст. І має на це право. А право розмірковувати, наскільки якісна і своєчасна така література, лишається за читачами та критиками.

Рівняни зустрінуться з автором книги про пошуки чупакабри

Письменник, якого люблять

На всіх зустрічах із Сергієм Гридіним завжди людно. Деякі юні шанувальники не пропускають жодної його новинки. Сергій легко знаходить спільну мову з підлітками, вміло жартує, відверто відповідає на питання. Здається, читацькі серця підліткової аудиторії – підкорені. Попереду – дорослий читач. Але як знати, хто з них більш скептичний і вимогливий.
Мабуть, одна з характерних ознак творчого почерку Сергія Гридіна – близькість читачеві порушених тем, а також мова його персонажів – жива, зрозуміла. ЇЇ можна вихопити на місцевих ринках й у громадському транспорті, з-за бетонної стіни сусідської квартири. Схоже, письменник або має багатий життєвий досвід, або справді загострену спостережливість.



— Тут така ситуація... — почав я і замовк, не знаючи, що сказати.
— От бісова душа! — вилаявся Жека. — Це мені треба було через усе місто пертися, щоб послухати, як ти тут мекаєш?
— Коротше, братан, мені потрібна зброя, — швидко видав, оглядаючись, чи ніхто нас не чує.
— Обана, моя Орися, — здивовано глипнув Тиховодов. — На полювання зібрався чи так, по банках постріляти? Давай-но, друже, конкретніше. Проблеми? — посерйознішав.
— Проблеми! — здригнувся я. — То в цієї суки мають бути проблеми, а не в мене, — стиснув кулаки.
— Так, заспокоївся і все тихо та неквапом розповів, — накрив мою руку своєю великою долонею Жека. За кілька хвилин я, збиваючись, переповів свою історію.
(уривок із нової книжки для дорослих – «Віраж»).

Здолбунівчанин заразив вірусом читання всю країну [+Аудіо]

І герої його схожі на твою рідню, колегу на роботі чи незнайому жінку, з якою вже вітаєшся, бо щоразу зустрічаєш на вулиці. Любителям «високих стилів» вони можуть видатися простакуватими, однак кожна його «маленька людина» – має свій світ і великі сподівання. І нова повість для дорослих «Віраж», що вийшла у «Видавничому центрі «Академія» вже в цьому році – саме така текстова сув’язь, де тісно переплітаються людські чесноти і гріхи. Ця історія не тільки про те, як нашпигований наркотою негідник-мажор переїжджає автомобільними колесами сенс життя іншої людини – єдину донечку. Не тільки про спрагу помсти. Це – повість про внутрішню драму людини, яка опинилися в складній ситуації вибору, коли кожен крок є справедливим, випраданим і водночас – неправильним, абсурдним. Віражі індивідуальної долі такі ж не сподівані, як і саме життя.

Письменник з Рівненщини може отримати 1000 британських фунтів

Якою б не була цільова аудиторія його книг, їх читають і діти, і дорослі. «Я б хотів, щоб український читач отримував якісну літературу та частіше зустрічатись з «живими» авторами», – наголошує він.