Уродженець Рівненщини присвятив вірш пам'яті учасників боїв під Іловайськом

Роман Зіненко, боєць батальйону “Дніпро-1”, водій:

– Найсильніші враження залишилися від прориву через Новокатеринівку (село на південь від Іловайська) і початку розстрілу колони. А коли почався розстріл колони, то була повна невизначеність. Колона розсіялася, було невідомо, куди ти їдеш, де треба ховатися від вогню. Виходиш з-під одного обстрілу й потрапляєш під інший. І так постійно протягом кількох годин. Спостерігаєш, як отримують поранення і гинуть товариші, смерть і кров… https://novynarnia.com/2016/

Уродженець Рівненщини написав вірші про АТО

Пам’яті учасників пробою оточення під Іловайськом

Ми ідем в невідоме, де чатує скрізь смерть,
Там, де диму завіси і вогню круговерть.
Як пробити невпинно вогняний коридор,
Де стріляють безжально, де стріляють в упор?

На бортах ми - мішені. Черги з куль- точно в ціль.
Ворог, з крові скажений, шле вогню заметіль.
І сповзають мішені по бортах до землі,
Вічний спокій відчути у земному теплі.

Хочуть нас розстріляти, це зневага і лють,
І пройти коридор нам ніяк не дають.
І тремтіли в руках перегріті стволи,
Пробивалися люто, крок за кроком ішли.

Чи проб’ємось , чи зляжем, так, потрібно іти!
Чи бігом, де можливо, чи натужно повзти.
Чуєш , земле, як б’ються українські сини?
Порятуй їх,чим можеш, від страхіття війни!

Хилить сонях голівки до самої землі,
Щоби нас приховати у вогненній імлі.
Шиють простір над нами навкруги трасери,
І осколків рої б’ють безжально згори.

Пили воду з землею – це факти живі,
Захлинались від ран, у багряній крові…
Та пройшли, не зігнулись, xоч багато злягло,
І темніло від горя материнське чоло…

Вічна пам'ять усім, хто пробій готував,
Стрінув кулю в бою і на землю упав.
Це трагічна сторінка із пекла війни,
Як в бою пробивались українські сини…