Торгівля з землі як лакмус непрацездатності поліції

З настанням теплої пори року неодмінно зростає кількість місць стихійної торгівлі продуктами харчування. Цьому сприяє не лише соціально-економічне становище в Україні, а й те що громадянин не замислюється над тим, в якій мірі можна нашкодити власному здоров’ю, якщо харчуватися зі стихійних ринків. Несвідома частина громадян надає перевагу продуктам харчування, які реалізують із землі, не замислюючись про якість цих продуктів, ким та в яких умовах вони виготовлені, де зберігались і як вони транспортувались.

Не дивляться покупці і на бруд, що летить на продукти з вулиці від машин та з-під ніг перехожих. Не згадують вони повідомлення в засобах масової інформації про гострі кишкові отруєння серед тих осіб, які вживали продукти придбані на стихійних ринках, вважаючи що з ними цього не трапиться.

Крім того, велике скупчення торговців і покупців на тротуарах та на проїжджій частині вулиць створює небезпеку виникнення аварійних ситуацій.

Зокрема, на вулиці Полуботка у Рівне вздовж тротуару з боку театру розміщено ряд торговельних закладів та підприємств з надання послуг. Торговці закривають фасади цих закладів та перешкоджають вільному доступу до них відвідувачам. Від керівників цих підприємств не раз надходили звернення з проханням ліквідувати несанкціоновану стихійну торгівлю на зазначеній ділянці вулиці.

На вулиці Сагайдачного торгівля проводиться вздовж тротуару аж до Набережної. Цією ж вулицею в напрямку залізничного вокзалу курсує міський транспорт за кількома маршрутами. Відповідно таке скупчення торгівців та покупців негативно впливає на рух транспорту і перешкоджає руху пішоходів уздовж тротуару.

Мешканці будинку №6 на вулиці Полуботка, що поруч з центральним речовим ринком, попросили керівництво міста ліквідувати біля них стихійну вуличну торгівлю. Адже стихійні торговці і їхні покупці ходять справляти нужду у їхній двір.

За здійснення незаконної торгівлі передбачено адміністративну відповідальність за ст. 152 (порушення Правил благоустрою, а саме за самовільне встановлення точок торгівлі з лотків, автомобілів, причепів, столиків, візків у не відведених для цього місцях) та за ст. 160 (торгівля з рук у невстановлених місцях) Кодексу України про адміністративні правопорушення. За ст. 152 адмінпротоколи складаються працівниками спецінспекції міської ради (розглядаються адміністративною комісією при виконавчому комітеті міської ради), за ст. 160 – можуть складатись працівниками органів поліції (згідно ст. 255, а розглядаються судами), 164 КУпАП (Порушення порядку провадження господарської діяльності).

Якщо із працівниками спецінспекції міської ради справи складаються зовсім не зрозуміло, то оновлених копів у нас таки вже вдосталь!

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національну поліцію" завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;
2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
3) протидії злочинності;
4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або інших надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
На цьому тлі просто сміхотворною виглядає заява колишнього прем'єра Арсенія Яценюка про те, що припинення стихійної торгівлі не належить до функцій патрульної поліції.

Як відомо, риба гниє - з голови. Прем’єр фактично закликав працівників новоствореного повноважного правоохоронного органу закривати очі на окремі порушення чинного законодавства у зв’язку з неспроможністю вирішити проблему стихійної торгівлі органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Така позиція прямо суперечить щонайменше принципу рівності перед законом і правової визначеності, адже якщо поліція ігноруватиме окремі правопорушення, то виникає логічне питання – чому вона не може ігнорувати й низку інших?

Гостроти проблемі додає ще й те, що повсюдно в Україні склалася практика "кришування" нелегальної стихійної торгівлі правоохоронцями. Відтак, бабуся, яка роками звикла платити данину місцевому дільничному інспектору за право продавати городину, кисло-молочну чи м’ясну продукцію при дорозі, на зупинці громадського транспорту або на площі "з газетки", просто не може зрозуміти, що ця система більше не діє і доведеться дотримуватися закону. В її розумінні, вона "проста людина", яка лише хоче підзаробити, а закон несправедливий конкретно до неї. І зазвичай, про відповідальність перед споживачами в такому випадку забувають або й взагалі не думають.

Патрульна поліція Рівне не може побороти стихійну торгівлю начебто через те, що не має кімнати, у якій можна оглядати і зберігати конфісковану продукцію. Міський голова Рівного Володимир Хомко у свою чергу ще у червні пообіцяв, що влада виділить кімнату для правоохоронців.

Насправді ж все набагато простіше. Відсутнє бажання і воля працювати. Як, і у випадку бездіяльності щодо стрітрейсерів. Навіть без наявності тої самої кімнати, у разі законних дій правоохоронців, наврядчи бабуся чи дідусь після першого походу до суду стануть знову продавати городину з землі.

Проблема щодо відсутності місць, де можна провадити таку діяльність у місті – відсутня. Стоять порожні ряди, як на ринку Сагайдачного так і на продовольчому. Та набагато ж краще стати у прохідному місці під ногами пішоходів!

Що ж робити людям, що потерпають від злочинної бездіяльності, як зі сторони правоохоронців так і зі сторони чиновників?!
В даному випадку раджу мешканцям міста не лінуватись і писати скарги до керівництва нац.поліції та профільного міністерства на бездіяльність органів. Також звертатись зі скаргами до міського голови щодо відсутності спеціальних комісій, які повинні контролювати дотримання закону.

Тільки зібраність громади та реагування на місцях допоможе перемогти інертну чиновницьку машину. "Теорія розбитих вікон" спрацювала у Нью-Йорку, де нульова толерантність до найдрібніших порушень закону породила успішну боротьбу з організованою злочинністю й іншими серйозними злочинами. Є невелика надія, що з допомогою Національної поліції ця теорія спрацює і в Україні.

Однак для цього всі ми маємо захотіти змінити на краще в першу чергу себе – дотримання кожним звичайним громадянином навіть несуттєвих, на перший погляд, вимог законодавства дасть право вимагати такої ж поведінки й від інших співгромадян, в тому числі високопосадовців. Реагування зі сторони громадян на найдрібніше порушення прав і свобод! Тільки так переможемо!