Поетичне місто: вірші про Рівне та Рівненщину

Сьогодні відзначають День міста Рівне. Тож варто згадати поетичні твори, які присвячені Рівному та Рівненщині. На порталі ОГО є кілька таких віршів. Їх тематика - неймовірно різноманітна.

Оля Кобилочна присвятила вірш на честь 730-річчя міста.

Це моє місто моїх мрій,
Мого натхнення і бажання,
Мого дитинства і надій,
Що бачу Рівне не востаннє:
І парк Шевченка, де разом
Ми свою юність зустрічали,
І в "Україні" тільки вдвох
Найкращий фільм переглядали.
Ходили вулицями і
Самих себе шукали й решту
Своїх поривів, своїх мрій
Таких шалених, наче вперше.
Чарівне місто, тихе, скромне,
Але найкраще серед всіх
Для тих, для кого Рівне домом
Було і буде назавжди!
Це Моє МІСТО, МІСТО РІВНЕ,
Моє життя, мій рідний дім.
Таке чудне, таке чарівне,
Тому, що МИ живемо в нім!
Це місто затишку мого
Душі моєї, мого серця,
І не забуду я його
Допоки моє серце б’ється!

***

Іван Сидорчик написав вірш "Горинь-ріка"

Горинь-ріка -
мов кришталевий блиск
В глибинах меркне Всесвіт в мерехтінні
А навкруги — ще в сні дрімучий ліс
Тримає берег жилавим корінням.
Пройдуя так, щоб ранок не збудить.
Схилюся тихо до його колиски;
Де спить Горинь,
в лататті мавка спить
Між дива лілій І легенд поліських...
Спаде роса,
покотиться туман
І збудять хвилю крила лебедині,
І сонце — світла щедрий океан -
Зведеться величаво над Горинню.

***

Вірш Степана Бабія

І доріжина ця в нікуди,
І непевна стежина під лісом,
Де намарне шукати сліди
Всього того, що коїли біси.

Мовчазна, горем бита земля,
Перемішана густо бідою,
Не один тут обірваний шлях,
Де ісхрещене все боротьбою.

Наче вибрана бойня людська
Скільки тут покорочено віку...
На сльозах, на крові, на кістках
Виростає гірка вероніка.*

* Лікарська рослина. Із грецької: вера -справжня, ніка - перемога.

***

Автор – @stopi4 написав вірш про подорож маршруткою "Київ - Рівне":

Вокзал. Маршрутка “Київ – Рівне”
Стою, дотягую свій Кент
І відчуття якось аж дивне,
І не зникає за момент.

Заходжу. Душно. То не шутки
Не бачу навіть вільних місць.
Показують в кінець маршрутки.
Пірнаю крізь десятки лиць.

Єдине місце. Ще й гальорка.
Ну, круто, думаю. Присів.
Дивлюсь в вікно, відсунув шторку.
Ні, не поїздка мрій і снів.

Десь чую запах перегару,
У когось Лєпс на всю кричить,
Ще тільки хай посадять шмару
Десь збоку в мене. Хай сидить.

Доречі, хто моя сусідка?
(Бо бачив дівку, як сідав)
Поглянув. Не людина – квітка!
Їйбо кажу, як сніг розтав!

Сидить в планшеті і аж сяє.
Й чомусь від того сяю я.
Така прекрасна. Ще не знає,
Що без п’яти хвилин моя.

Ну так, моя, ага, звичайно.
Більше секунди не дивлюсь,
А в мріях бачу як спонтанно
Вже завтра я на ній женюсь.

Себе втішаю: Тааа, як цяцька,
У мене є аж п’ять годин!
Візьму за руку і зненацька:
“Я – той єдиний! той один!”

Враз пика кольору томату.
Ледь стримую сам з себе сміх.
Ні, не скажу цю фразу кляту.
Тим часом рушили. Я стих.

І так, хвилинка у хвилинці
Дивлюсь в вікно – Складаю план.
Придумав, вийдем на зупинці,
Куплю лате й вручу стакан.

Від думки млію! Ай, красава!
Година-друга, час настав.
Ось і зупинка, ось і кава.
Ось та, яку вгостити мав.

Трясуться ноги, мліють руки,
У горлі сухо, як в Криму.
У голові такі от звуки:
“Ти мусиш! Ні, чому?! ТОМУ!”

Тут врешті гордість схаменулась.
Візьміть, кажу, це вам. А в тім,
Вона, як ангел посміхнулась:
“Я не вживаю кофеїн”

Піпєц! Піпєц! Піпєц! Я в шоці!!!
В мені сидить всесвітнє зло!
А ззовні злості а ні в оці.
Кидаю в урну те пійло.

Пройшло ще 2 години рівно
Отак сиджу в вікні, як рак.
Вже майже Рівне… Майже Рівне.
Нишком дивлюсь на зоопарк.

Автовокзал. Ну, майже вдома.
Беру багаж, звінок в таксі.
В мені не злість вже – просто втома.
Зникла вона. Зникли усі.

***

Кілька років тому Микола Кирильчук написав вірш про Рівне від Чоткого Паци.

Стіх про Ровно

Город Ровно - він прекрасєн,
З далека і з висоти,
Був я в Сарнах, був в сталіце -
Но в нас більше красоти

Тут живуть друзья мої всі,
Едік, Саня Лісапєд,
Тут з малою повстрічався,
Ріс я в Ровно з малих лєт

Перший раз нюхнув тут спірту,
Перший раз у клуб пішов,
Після того, ***, Октанта,
Зломане в мене ребро

Такщо, рагуль інастранний,
ти на Ровно не гони,
Бо візьму тебе за шкурку,
І наложиш ти в штани

Поки буде світ крутиця,
Поки буде вітер дуть,
Буду я всігда, гордиця,
Що родився саме тут.

І це далеко не повний перелік віршів про місто Рівне.

Нагадаємо, що рівненський підприємець пише вірші, які читають залпом.


Якщо бажаєте опублікувати свої літературні твори на порталі ogo.ua у рубриці “Від читачів”, надсилайте листи на пошту info@ogo.ua. В тексті листа зазначте інформацію про себе, яку хочете повідомити читачу. Також зазначте, чи дійсно саме ви є автором цих творів. До розгляду не приймаються твори, які пропагують насилля, міжрелігійну, міжрасову та міжнаціональну ненависть, а також плагіат (чужий твір з привласненим авторством). У темі листа вкажіть: “літературний доробок для ОГО”. До друку приймається не більше 5 віршованих творів або 1 прозовий (обсягом не більше 3 сторінки).