"Я у твої ігри більше не граю!": Історія кохання з несподіваним кінцем

Це був ранок. Ми прокинулися о 10 годині та були найщасливішими у всьому світі. Або мені принаймні так здавалося.
Я поцілував її в щоку й пішов на кухню готувати нам сніданок. Вона лишилася ніжитися у ліжку.
Через кілька хвилин Вікторія (моя кохана) вривається на кухню зі словами: "Ми не можемо бути разом!"
Її тон був надто переконливим. Від шоку я впустив чашку із рук. Вся підлога встелилася мілкими шматочками скла.

— Що сталося? Давай поговоримо! - я відчайдушно намагався зрозуміти у чому полягає проблема.
Та вона лиш зібрала речі, одягнулася і пішла з дому.
Я знав тільки те, що хочу поговорити із нею прямо зараз. Поки я взув свої черевики та вибіг із під'їзду — вона встигла зникнути із мого поля зору.
— Де ж тепер її шукати? Куди вона пішла ? — постійно крутилося в моїй голові.
За рік наших стосунків ми навіть не сварилися серйозно. Все було ідеально, але я навіть подумати не міг, що одного дня станеться така ситуація…

Вперше я зустрів її у вересні минулого року, коли зайшов у кав'ярню біля мого офісу. Вільних місць не було, тому я запитав у Вікторії, чи можна сісти за тим же столиком, що і вона.
Віка погодилася. У нас зав'язалася розмова. Виявилося, що вона працює у сусідньому офісі та інколи ходить сюди на каву. Дивно, але я не бачив її тут раніше. Віка сподобалася мені відразу: світле волосся, великі очі та спортивна фігура...
У свої 30 років я ще не мав серйозних стосунків, тому вирішив запросити її на побачення.
— Можливо це переросте у щось більше, — подумав я і записав її номер телефону для подальшого зв'язку.
В результаті, я закохався у неї по вуха. Вікторія була така тендітна та беззахисна, що її постійно хотілося носити на руках, обіймати та піклуватися про неї.
Отже, я вже готовий був зробити їй пропозицію, але все зруйнував сьогоднішній ранок.

Телефонний дзвінок. Піднімаю слухавку...

Продовження історії читайте завтра на ogo.ua.