Мій дім - Україна: як у Рівному інтегрують в громаду переселенців через мистецтво

Так, Рівне є тиловим містом. Ситуація за рік війни у місті відносна спокійна, тому саме до обласного центру та прилеглих районів часто приїжджають вимушені переселенці, які витікають від війни. Спочатку бойових дій Рівне часто було "перевалочним пунктом". Так, тут оселялися на певний час, а далі їхали за кордон. Нині ж у місті є кістяк переселенців, які живуть тут тривалий час.

За даними Департаменту соціального захисту, який займається обліком переселенців, станом на лютий 2023 року у місті проживають біля 21000 переселенців. Але насправді ця цифра є точно більшою.



За словами директора Департаменту Сергія Чернія, насправді у Рівному проживає значно більше вимушених переселенців, а цифра Департаменту соціального захисту стосується тільки тих, хто зареєструвався в громаді, планує отримувати допомогу від держави, міста та міжнародних організацій. Ті ж, хто орендують житло, знайшли роботу, практично не реєструються.

З якими проблемами стикаються переселенці у Рівному

Зрозуміло, що після того, як люди вимушено переселяються до нового міста, вони стикаються з багатьма проблемами та викликами. Почати життя з самого початку не так легко, особливо коли ти щ собою мусив скласти все життя в одну валізу, але це треба робити. Адже життя триває. Водночас виклики для ВПО лишаються і їх треба вирішувати.

Громадянська мережа Опора робила опитування, в якому одне з питань було - проблеми переселенців громади. Так, за їх даними самі люди говорять про такі виклики:

• організація роботи з ВПО — відсутність довгострокових рішень щодо роботи з
ВПО, повільне покращення умов для ВПО, ОМС не вивчає потреби ВПО та
мешканців, проблеми, пов'язані з прийняттям і розміщенням ВПО, відсутність
швидкої реакції на заяви щодо релокації ВПО, контроль за проживанням ВПО за
місцем реєстрації, перереєстрація після переїзду із шелтерів та інформування про
це, неготовність громади та людей до критичної ситуації у роботі з вимушено
переміщеними людьми;
• інтеграція ВПО у громаді — недостатня кількість інтеграційних заходів для ВПО і їх
соціалізації, в тому числі через долучення до громадських робіт, інтеграція молоді
ВПО, створення місць додаткового спілкування поза межами навчального процесу,
дороговартісні та слабко розвинені секції та гуртки для дітей ВПО, незнання україн-
ської мови ВПО;
• гуманітарна підтримка — необхідність створення єдиного офіційного джерела
інформації про потреби ВПО, а також інформування про нього, недостатня
допомога, відсутність єдиного реєстру видачі такої допомоги, нерівномірний
розподіл гумані-тарної допомоги (менше допомоги для місцевого вразливого
населення, більше для ВПО), що створює конфліктні ситуації;
• соцзахист ВПО — неготовність соцслужб до роботи з ВПО, зловживання ВПО під
час отримання гуманітарної допомоги;
• медичне забезпечення ВПО — відсутність у ВПО сімейних лікарів через неукла-
дення декларацій на місці, неготовність громади та сфери медицини до критичної
ситуації;
• працевлаштування ВПО — контроль зайнятості переселенців, неможливість влаш-
туватися на роботу у звичній сфері діяльності, небажання ВПО, які живуть у
гуртожитках, шукати собі роботу або працевлаштовуватися через низьку зарплату,
відсутність механізму залучення ВПО до громадських робіт;
• забезпечення ВПО житлом — надання тимчасового житла лише завдяки "джен-
тельментським" угодам, бо у громади відсутнє соціальне житло комунальної форми
власності (це питання не розв’язане ще з 2014 року), студентські гуртожитки
заселе-ні переміщеними людьми (виникає проблема з житлом і для студентів, і для
ВПО), відсутність соціального житла та програми його розвитку, переселення
внутрішньо переміщених осіб без їх згоди, відсутність житла для поселення або
можливостей орендувати, збільшення цін на оренду житла.

Водночас з багатьма проблемами, які виокремила організація в процесі опитування можна посперечатися. Адже якщо, для прикладу говорити про працевлаштування. То досвід показує, що ВПО рідко звертаються в Центри зайнятості за допомогою в пошуку роботи. А серед тих, хто проживають в місцях компактного проживання (гуртожитки ітд) працюють одиниці з переселенців.

З чим же важко посперечатися, то це з тим, що у громаді мають більше приділяти уваги для інтеграції ВПО в життя громади через різноманітні заходи, семінари, тренінги, об'єднання, форуми. У Рівному спробували запровадити цікаву та корисну ініціативу.

Інтеграція в громаду через культуру



В Рівному започаткували ініціативу, яку напевно, варто було б поширювати в інших містах та громадах. Мова йде про великий концерт за участю переселенців. Це мова не тільки про підготовку номерів. Це насамперед про інтеграцію в громаду, почуття потрібності, рух та розвиток.

Вніціторкою заходу стала директор Міського будинку культури Ольга Стельмах. Учасниками концерту стали чудові артисти, яких, на жаль, війна привела на сцену рівненського Міського Будиноку Культури. А Рівне стало їхньою новою домівкою, на жаль, вимушено…

Підготовка була плідною та цікавою. Вона була важкою через історію кожної людини, але зрештою це стало і для кожного учасника символічним інтеграційним процесом в громаду та підтримкою, почуттям того, що ти тут потрібен.
Своїми емоціями про концерт та його особливий післясмак поділилася Ольга Стельмах:

Цей захід має солонуватий присмак, адже кілька разів, слухаючи історії учасників концерту, я не змогла стримати сліз. А на дотик він дуже теплий… Це було відчутно вже з першої пісні. Глядацька зала була повна людей з душевним теплом, яким вони щедро ділилися. А на вигляд - яскравий. Коли з‘явилася ідея цього концерту, ми не уявляли, з якими талантами доведеться зустрітися. Такі різні, такі особливі, такі енергетично сильні.
А ще він для мене був ніби порцеляновий - боялася, що будь-який різкий рух може все зіпсувати. Але це не так! Ці люди- алмази, їм лиш потрібно було допомогти стати діамантами. Що, власне, дуже професійно зробила команда МБК.



Результат перевершив усі очікування. Усі глядачі були просто вражені тією мужністю та силою артистів переселенців. А як приймав їх зал, не передати словами.

- Мабуть, це найкращий концерт, який я бачила. І це слова кожного, хто прийшов на нього. До глибини душі...Талановиті ВПО та артисти будинку культури, чудові ведучі, повний зал людей. Сльози, оплески, потужна енергія підтримки, - поділилася враженнями Марина Павленко, голова ГО ІПО Рівне.

Тим самим це підтвердження того, що культурний фронт важливий. А мистецтво здатно лікувати, інтегрувати в громаду та вселяти віру в краще!







“Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів"


Фото з заходу - Олександр Харват