Незламна матір Героя з Рівненщини робить внесок для майбутніх поколінь

Матері наших полеглих героїв мають особливу силу. Вони часто наголошують на тому, що втратили найдорожче, але переконані в тому, що їх сини ніколи не вчинили б інакше, коли ворог прийшов на їх рідну землю.

Зараз тільки у Рівненській громаді є близько 200 загиблих захисників, які віддали своє життя за Україну впродовж 2022-2023 років. Майже стільки ж матерів посивішали всього за миті, коли дізналися страшні новини.
Але матері наших героїв – незламні. Адже вони є прикладом сили духу та витримки, прикладом того, що не можна покладати руки навіть у найважчих ситуаціях. Матері не здаються, щоб пам’ять про їх найдорожчих дітей жила в серцях людей…
На Рівненщині є приклад матері-героїні, яка своїм життям щодня доводить, що сльози та відчай не допоможуть ні для власного здоров’я та самопочуття, а знаходить в собі сили робити добрі справи на користь громади та в пам'ять про власного полеглого на війні сина. Марія Пешко із села Орв'яниця Дубровицького району Рівненської області постійно вкладає кошти, які їй виплатили в якості матеріальної допомоги, витрачає на благоустрій селища в пам’ять про сина і на благо прийдешніх поколінь.

Віддав життя за батьківщину в дні великого свята

Для Івана Клюйко війна почалася задовго до повномасштабного вторгнення. Ще в 2014-ого році, коли ворог прийшов на нашу землю, Іван зрозумів, що повинен йти разом з побратимами боронити рідну країну. В той час чимало друзів та знайомих чоловіка знаходилися на передовій і він не зміг вчинити інакше. Так, ще девять років тому Іван потрапив у 80-ту аеромобільну бригаду, служив у Луганській області. Він не боявся найскладніших операцій, брав участь у надзвичайно жорстоких боях за батьківщину. Знав точно, як виглядає пекло на землі та був момент, який давався воїну найважче. Мова йде про втрату побратимів, з якими боровся пліч-о-пліч в найгарячіших точках. Це було для нього найбільш трагічним моментом. Далі в Івана була перерва у службі, тоді він поїхав до Польщі, де працював на різних роботах. Але все таки навіть там він відчував, що потрібен тут, потрібен військовим побратимам. Захисник прийняв важливе рішення - підписав контракт із ЗСУ. Потрапив в окрему механізовану бригаду імені короля Данила, де разом з побратимами виконував бойові завдання в гарячих точках фронту. Наприкінці лютого Іван чекав на ротацію. Проте повномасштабне вторгнення відразу кардинально змінило усі життєві плани та сподівання. Воїн героїчно боронив країну на Східному напрямі, брав участь у найзапекліших боях. Були моменти, коли, здавалося б, що врятувало героя виключно диво. Адже у період березня воїн з побратимами переживав дуже запеклі бої. Так, якогось разу з сорока чоловік їх підрозділу було 36 поранених і двох загиблих. Тим самим фактично неушкодженими лишалися двоє людей. Саме Іван та його кращий друг та бойовий побратим Олексій в той час змогли вибратися неушкодженими з «пекла» війни. Але далі в житті Івана була подія, яка дуже підірвала бойовий дух. Саме Олексій, який був його підтримкою та опорою загинув в бою.

- Він помирав у сина на руках. Для нього це було надзвичайно важко. Іван ще дуже жалкував про те, що не зміг гідно провести бойового побратима в останню дорогу, адже саме в ці дні його забрали на самий «нуль», - говорить мама героя Марія. – Саме тоді я востаннє змогла почути голос рідного сина, який збирався на бойове завдання.
Іван знав, що є велика вірогідність того, що він не повернеться з бойового завдання, про це говорив навіть своїм побратимам, але не міг вчинити інакше. Мамі сказав, що кілька днів може бути без зв’язку. Але дуже просив надмірно не хвилюватися та чекати дзвінка, але пані Марія такі не дочекалася цього довгоочікуваного для неї дзвінка. Так, мужній герой віддав своє життя за Україну. Виконуючи бойове завдання біля села Катеринівка, неподалік Попасної. У ніч на Великдень хлопців дуже сильно обстріляли. Міна потрапила в бліндаж, п’ятеро хлопців загинуло. Мужньому захиснику Івану осколок потрапив в голову і це поранення виявилося смертельним.

Мама Марія згадує, що ще в понеділок просила про відпустку для сина, а вже у вівторок зрозуміла, що побачить сина, але, на жаль, вже ніколи не зможе з ним поговорити і почути відповідь. Адже саме цього дня їй прийшло сповіщення про смерть сина.

В пам'ять про героя…

Іван жив своєю родиною і саме захищати її він прагнув все своє життя. З дружиною Іван був одружений два роки. За цей час Ольга завжди знала, що може покластися на чоловіка та він був її надійною опорою та підтримкою. Після трагічної новини Марія та Ольга вирішили зробити щось корисне у селі на згадку про свого улюбленого сина та чоловіка. Так і виникла ідея зробити щось корисне в селі для майбутніх поколінь в пам’ять про неймовірно сміливого Івана.



Часто говорять про те, що родини отримують великі компенсації, але це ж зрозуміло, що ніщо не замінить близьким найрідніших людей. Водночас Марія та Ольга вирішили використати ці кошти для будівництва сучасного багатофункціонального спортивного майданчика для дітей і підлітків у рідному селі Орв'яниця на Дубровичині.

Приблизна вартість майданчика становить 2,5 млн грн. В процесі роботи деякі кошти вдалося зекономити, адже дізнавшись цю історію люди згоджувалися працювати безкоштовно чи пропонували свою допомогу в його облаштуванні.

Поруч із новим футбольним полем пам'ятник загиблому земляку, який встановили вчителі. Також щороку тут проводитиметься турнір з мініфутболу імені Івана Клюйка. Родина загиблого вирішила не зупинятися на тому, що вже було зроблено. Тим самим в рідному селі героя навесні мама Марія профінансувала встановлення вуличних тренажерів біля навчального закладу. А тепер в Орв’яниці з’явився ще й ігровий дитячий майданчик для діток дошкільного віку.



Жінка наголошує на тому, що відчуває, що саме так правильно вчинити з цими коштами. Адже вони ніколи не повернуть їй сина, а так вона може продовжити його добрі справи в іншому форматі.
«Поки живі, ми пам'ятатимемо про його подвиг… А біль, вона ніколи не вщухне», - зі сльозами на очах говорить Марія Пешко.
Приклад матері-героїні говорить нам, що наша нація несокрена і ми обов'язково переможемо.

“Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів”