Військовий з Рівненщини, який боронив Бахмут, розповів, що об’єднує воїнів ЗСУ

Адже інакше і бути могло... З такими словами тисячі українських чоловіків та жінок взяли до рук зброю, одягнули однострій та стали рушійною силою Збройних сил України.

Сьогоднішня наша розповідь про чоловіка, який міг би обрати безпечний шлях, залишитися вдома та чекати, поки не підлягатиме мобілізації. Проте він вирішив інакше, зробив вибір стати на захист своєї країни. Зараз Ігорю 59 років. Він народився і все життя прожив у місті Острог. Щасливий чоловік, батько двох доньок, дідусь. Коли ж розпочалося повномасштабне вторгнення Ігор не вагався й хвилини — пішов добровольцем до війська у рідному місті. Його рішення визначалося не лише обов'язком перед нацією, але й глибоким переконанням у необхідності захисту волі та територіальної цілісності.

Змінив життя, щоб не змінилося наше, - історія військового з Рівненщини



"24 лютого став днем, який увійде в історію України. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, у мене особисто не було паніки, а лише розуміння, що настав час боротьби за волю рідних та України. Того дня я відправився до місцевого центру комплектування та соціальної підтримки, щоб вступити до лав Збройних сил України", - розповідає Ігор Леонідович.
Поки Ігор чекав виклику на службу, події навколо шокували. Задля безпеки, дочка з онуком тимчасово виїхали за кордон. А сам чоловік готувався до мобілізації. Вже в березні він стояв на плацу Інженерно-позиційного полку Командування Сил підтримки Збройних Сил України.
"Цей період був важким, період формування, але ми були налаштовані на боротьбу. Навіть було відчуття, що до осені ця війна закінчиться. Ми вірили в це. Діяли за наказами вищого командування, мали свою мету і йшли до неї. Ані в мене, ані в побратимів страху не було — лише бажання йти вперед до перемоги", - додає старший лейтенант Ігор.

У війську Ігор взяв позивний “Чех”. Так віддав шану предкам — його прадід по батьковій лінії був етнічним чехом.



Новий етап життя у військового розпочався в червні 2022 року, коли разом із своїми побратимами вирушив на свою першу ротацію. “Чех” зізнається, що саме перша ротація запам’ятається найбільше. Проте вона не була найскладнішою. Доля підготувала для старшого лейтенанта не просте випробування: у грудні 2022 — лютому 2023 років він разом з підрозділом обороняли Бахмут, пройшли чимало гарячих точок. Та усі бої ніщо у порівнянні із болем втрати. Бо ж тоді, розповідає командир взводу, втратили двох побратимів...

Нині “Чех” — начальник зв’язку-командир взводу одного із батальйонів. За свою мужність та героїзм був нагороджений президентською відзнакою "За оборону України" та почесною відзнакою військової частини "Нагрудний хрест". Він продовжує свою службу, відданий ідеї захисту України від зовнішньої агресії.
Попри тривалу розлуку з рідними, далечінь від свого міста та краю, непрості випробування та біль втрат, попри усі складності служби Ігор не шкодує, що обрав саме цей шлях. Переконаний: якби довелося робити вибір знову — повторив би його. Адже інакше просто не міг би вчинити.

“Моя совість не дала мені спокійно залишитися вдома. Я розумію, що якби не українські війська, зараз багато міст і сіл може перебувати під російською окупацією. Збройні сили України стоять міцно в захисті нашої країни, і ми обов'язково повернемо всі території, які були окуповані.

Як знаний Університет на Рівненщині робить свій вклад у Перемогу



“Я пишаюсь своїми побратимами. Якби не ця війна, можливо, ми навіть не перетнулися б шляхами. Але зараз у нас є багато спільного, основне — це наше прагнення бути вільними. Ми не просто військові, ми люди, що свідомо обрали свій шлях. Багато з нас повернулися з-за кордону, хоча ніхто не вимагав цього від нас. Але ми приїхали та стали в стрій, готові захищати Україну. В нас єдине завдання - залишитися вільними та дати цю свободу іншим. Ми стоїмо за Україну,” - з гордістю каже начальник зв’язку-командир взводу одного із підрозділів Інженерно-позиційного полку.