До мурах: доброволець із Рівненщини поділився своєю історією

Як інформує Суспільне, Вадим Мацков - військовослужбовець 14 бригади оперативного призначення "Червона Калина". У квітні 2023 року він отримав поранення правої ноги поблизу Білогорівки (Донеччина). Наразі боєць лікується в обласному госпіталі ветеранів війни. У вільний час вивчає англійську та читає, а ще мріє стати айтівцем.

Вадим родом із Білої Криниці. За кілька місяців до повномасштабного вторгнення повернувся із заробіток з Польщі. Вже на той момент він припускав, що війна неминуча. А після 24-го лютого він вирішив вступити до лав Національної гвардії України.

Захисник розповів, про що думав, коли йшов у ТЦК 7 кілометрів:

"Думав, як би ще когось знайомого затягнути, бо було страшно, якщо чесно. Я не служив і не знав, чого очікувати. Напівдорозі я зловив таксі, воно стояло просто посеред дороги і чекало замовлення. Просто посеред траси, тому я зрозумів, що це якийсь знак чи що".


У січні 2023 року військовослужбовець приєднався до 14 бригади оперативного призначення "Червона Калина" і поїхав воювати поблизу села Білогорівка Донецької області.

"Щоб вижити — найважливіше не нехтувати безпекою. Одного разу йшов я з товаришем по бензин та провізію і по нас почав працювати вертоліт. Ані бронежилету, ані каски, ані аптечки, взагалі нічого не було — один автомат. Слава Богу, він промазав, десь метри чотири прилетіло від нас", — розповів Вадим Мацков.

У квітні 2023, внаслідок обстрілу російськими військами з протитанкового ракетного комплексу, нацгвардієць отримав поранення правої ноги.

"Почався ворожий обстріл. Перший "приліт" був десь за 300 метрів. Другий — за 100 метрів. У цей момент я почав думати, що якщо у нас прилетить, то ми всі злетимо у повітря, бо дуже багато боєприпасів. І тільки я це подумав — наступної секунди уже летів у повітрі. Дуже хотілось пити і я відчував себе, як кебаб, бо загорнули мене у термоковдру, як шаурму зазвичай загортають у фольгу", — зазначив захисник.

Зараз Вадим Мацков лікується в обласному госпіталі ветеранів війни. Після одужання хоче стати айтівцем, зараз вивчає англійську мову та читає різну літературу.

"Він встиг відвідати каністерапію, іпотерапію. Коли приїхала IT-компанія, яка пропонувала навчання із подальшим працевлаштуванням, він був одним із небагатьох, хто цим зацікавився. Хоча до того він до IT-технологій не мав стосунку. Я бачу, як він цілеспрямовано йде до своєї мети", — зауважила психологиня Тетяна Симко.

"Я ні про що не шкодую. Я зробив би у тих самих умовах усе те, що я зробив", — додав військовий.