На Рівненщині незвичайний вертеп: з прапорами від військових ЗСУ

Різдво в Україні означає більше, ніж просто свято. Це час єднання, надії та віри. Але війна тут, як темна тінь, ставить під загрозу цю святкову радість. Для багатьох вона перетворила повсякденність на боротьбу, дім — на передову. Навіть у ці святкові дні, коли серця наповнені сподіванням на мир, війна залишається невіддільною частиною реальності.

Ігумен Меркурій родом з Львівщини, на Рівненщині — у Дубно — служить десять років. На найбільші державницькі свята — День незалежності України та Покрову — одягає особливу рясу — у кольорі нашого прапора та з вишитою Богоматір’ю.

“Це звичайний церковний одяг священника, просто у таких державницьких кольорах. Побачив я його в Тернополі й захотів мати, то й придбав,” - усміхається настоятель. Спершу незвичні кольори дивували парафіян, а тепер же — звикли.

Другий рік поспіль своєрідного військового обрамлення набуває й вертеп у стінах Свято-Миколаївського монастиря ПЦУ. Адже його настоятель — архімандрит Меркурій — зумів поєднати традиції святкування із сучасними військовими реаліями.



“Ми вже вкотре відзначаємо Різдво під час війни. Забувати про це не можна. Почалося все із 2014 року, коли одну з ялинок у храмі присвятили АТО. Вона мала оригінальні прикраси — військові шеврони. А далі ми поєднали традиційний вертеп із прапорами різних військ Збройних сил України. Адже це наші захисники тут, на землі, - каже настоятель. - Тож вертеп побудували, поряд встановили стяги військових формувань. А де ж наш прапор? Він же має бути основним! Тоді вирішили зробити його великим — на всю довжину стіни, а військові прапори встановити нижче — на його фоні.”

Коли ж вертеп уже розбирали, розповідає священник, прапори вирішили залишити на місці, тут у храмі.

Спершу стягів у колекції настоятеля монастиря було небагато. Сьогодні ж колекція розширилася до понад двох десятків прапорів різних військових формувань. Тут і Сухопутні війська, і прикордонники, і військово-морські сили, і авіація.

“Під цими прапорами наші воїни ведуть бої, вони є символами того роду військ, є для них святинями, тому в церкві, я так прийняв рішення, в час війни вони повинні бути,” - пояснює ігумен.

Та попри все улюбленим прапором для архімандрита Меркурія є прапор десантно-штурмових військ. Адже саме тут священник ніс капеланську службу та навіть виїздив із бригадою на завдання.

“Там були різні люди, різних віросповідань, тому ми активно спілкувалися. А війна об’єднує різні релігії у захисті своєї країни. На війні невіруючих немає,” - каже священнослужитель, який провів ротацію на фронті.

З часом отець Меркурій вирішив додати до прапорів ще й головні убори — берети, кепки та берети. Щось купував, щось — дарували, а берет десантника залишився іще з часів служби...

Цього року до колекції та вертепу додадуть нові прапори — розписані й передані у храм з фронту. Так прагнуть розповісти про волонтерську діяльність, яку продовжують проводити у храмі.



“Спершу планували ремонтні роботи у храмі, відновлення його. Але з 24 лютого я прийняв рішення, що всі пожертви з монастиря будуть іти на наше військо, на їх потреби. Від того у нас припинилися свої роботи з відновлення храму. Але я вважаю, що зараз воно не умісне, потрібно все зробити для нашої перемоги,” - каже настоятель.

У цьому храмі двері відчинені щоденно, відділяючи його від буденності. Серед тих, хто часто переступає поріг цього святого місця, — наші захисники. Вони знаходять тут утіху та молитву. Монастир завжди відкритий для військових, їхніх потреб та бажання віднайти спокій та підтримку. Тут є відчуття, що кожна молитва є частиною спільної турботи та підтримки для тих, хто служить своїй країні.



Але Різдво — це також час пам’яті про тих, хто віддав своє життя за країну. Тож в інсталяцію з прапорів у Свято-Миколаївському монастирі додали березовий хрест, як пам’ять про загиблих героїв, прапор УПА та ще й заплямований кров’ю український стяг. Пам’ятаймо, що також це час підтримки тих, хто продовжує боротьбу за мир і свободу. Нехай це свято принесе спокій і надію на єдність, щоб кожен зміг відчути тепло домівки й спільність, навіть у найважчі часи. Нехай Різдво буде часом злагоди, коли ми звернемося до сердець із бажанням миру, підтримки та взаємоповаги, сповненим віри в краще майбутнє.