Історія мужнього морпіха з позивним Туман

Війна – таке страшне слово, що принесло в наші домівки стільки болю і страждань, сліз та смертей… Так важко усвідомлювати, що на мирну та квітучу землю ступила нога ворога яка руйнує все довкола, нищить наші будинки, вбиває наших людей, дітей… Іноді здається, що це глухий кут, виходу з якого немає. Та на захист Батьківщини стали справжні чоловіки – наші янголи-охоронці, воїни ЗСУ. Саме завдяки їм ми прокидаємося кожного ранку, живемо своїм життям поруч зі своїми родинами, саме вони дають гідну відсіч ворогу.

Гідним прикладом українського воїна є воїни-«едельвейси» мотопіхотного батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади, про подвиги та незламний дух одного з цих героїв хочу розповісти у цій статті.

Вістовський Олександр Володимирович позивний «ТУМАН», народився 07 лютого 1984 року в Івано-Франківській області. Одружений, виховує сина. Саме такий батько є гідним прикладом для сина, надійною опорою та підтримкою дружини, гордістю для всієї родини. Заради їхнього майбутнього та справедливості став на захист Батьківщини.



Солдат Вістовський Олександр Володимирович з 4 червня 2022 року пішов добровольцем у 10 ОГШБ мотопіхотний батальйон. Під час війни ТУМАН пройшов важкий шлях – штурми, врятував життя багатьом побратимам, пережив і багато втрат, провів не одну евакуацію, героїчно тримав оборону своїх позицій. Сашко і сам мав не одне поранення, багато контузій, та все одно не здавався – йшов до кінця, чим і заслужив свій авторитет перед своїми побратимами та командуванням. Побратими відзиваються про нього з повагою, розповідають про багато героїчних вчинків ТУМАНА, для них він справжній ЛІДЕР, той – на кого можна завжди розраховувати, який не покине в жодному разі.

Сам Олександр не охоче розповідає про війну, болючі спогади, втрати… Особливо важко було пережити втрату найкращого товариша Воробця, який загинув 31 грудня 2023 року під час ворожого обстрілу на позиції «СОНЯХ». – Павло Воробець мій земляк, ми виросли на одній вулиці, разом прийшли на службу, називали один одного «КУМ» (жартома). Але втрата побратима не зламала ТУМАНА, а тільки розізлила й мотивувала на помсту. Як справжній ЛІДЕР – Вістовський Олександр навчав та беріг своїх товаришів, був старшим позиції, завжди мотивував та підтримував.

На запитання – який момент йому запам’ятався найбільше, який був найяскравішим у його пам’яті? – ТУМАН з усмішкою відповів – пам’ятаю все, моментів безліч і всі яскраві…



Можу розповісти про крайнє поранення ( каже Олександр ) – яке отримав 7 травня 2024 року в наслідок обстрілу противника з АГС , коли йшов ліквідовувати ворожого піхотинця що намагався зайти на наші позиції, який виявився офіцером рф. Ворога знищив, але й сам отримав важке поранення, думав що це вже кінець – не виберуся. Але завдяки вірним побратимам – УКРОПУ та БРЕНДІ, які мене евакуювали, я вижив та лікуюся.

І хоча на даний час ТУМАН знаходиться на лікуванні - щодня він телефонує своїм побратимам, що залишилися в районі бойових дій, щоб почути та побачити їх, бо йому не байдужа доля друзів. Завжди цікавиться обстановкою на фронті та з нетерпінням чекає на одужання, щоб повернутися в стрій на підмогу побратимам. От таким має бути СПРАВЖНІЙ ВОЇН І ЛІДЕР – незламним і безстрашним, на якого можна покластися в будь якій ситуації. На таких воїнах і тримається наша лінія оборони, завдяки їх силі духу і жаги до перемоги ми здолаємо ворожих окупантів!

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!!!