У Захисника з Рівненщини історій на усе життя

Військовий з позивним «Мародер» із перших днів повномасштабного вторгнення був у пеклі війни.

Брав участь у боях за Київщину, звільняв Чернігівську область, потім була Донеччина, Запорізький напрямок і Харківщина.

«Я вирішив підписати контракт напередодні повномасштабки, в січні 22-го. Багато друзів і знайомих казали, що війна неминуча. Дослухавшись, прийняв рішення підписати контракт і пішов в 104 бригада тероборони ЗСУ Рівненщина у Костопільський батальйон», – пояснює своє рішення піти в тероборону боєць 59-го батальйону.




Але початок вторгнення чоловіка застав за межами рідної Костопільщини та навіть рідної області. Його відрядили на навчання в «Десну»: «Коли це все почалося, то нас прикомандирували до бойового загону. Ми з хлопцями зачищали від окупантів околиці Чернігова і інших населених пунктів. А з кінця березня вже працювали під Києвом».

Коли ворога відкинули з цих регіонів, то «Мародера» відпустили назад в батальйон. Дорогою він ще вирішив навідатись в селище, де колись допомагав будувати церкву. Йому було цікаво чи доробили її, бо там залишилося лише пошпаклювати та оформити іконостас.

«Але результату так і не побачив. Від церкви лишилися тільки руїни й поруч три хрести, під яким поховали вбиту сім’ю священника. Росіяни по храму працювали з танка. Тепер ні церкви, ні хати, ні священника», – з болем згадує воїн.

На усіх наступних напрямках Олексій вже працював зі своїм батальйоном. Доводилося виконувати різну роботу: і сидіти в окопах, і збивати дрони довкола спостережного пункту, і вивозити побратимів.

Йому дуже складно пригадувати тих, кого не встиг вивезти: «Було, що приїжджаю до домовленої хати, щоб забрати хлопців, а там величезна вирва замість будинку. Залізні стовпчики аж світилися від високої температури. Надіявся, що може вони встигли і десь в іншу хату перейшли».

Тож він почав гукати їх біля сусідніх будинків, але наткнувся на ворожу засідку: «Гукаю і бачу, в одному вікні силует, а потім автоматна черга. Відстрілюючись, я встиг заскочити в «Рошельку» і повний хід назад. І коли розвернувся, то в заднє колесо прилетіло з РПГ. Якось ми рушили далі, а потім удар головою об кермо, летить цегла, асфальт, стовпи, дерева. Наступного дня я дізнався, що біля машини приземлилася КАБ».

Того дня, каже Олексій, їх врятувала «Рошелька»: «Вона після попадання РПГ впала в режим аварії, тобто консервації. Ввімкнувся кліматконтроль, накачав в салон повітря, щоб нас вакуумом не розчавило так, як в танках. Це нас і врятувало».

Бувало так, що кілька діб доводилось не спати, бо постійно на рації і потрібно когось вивозити. Бувало, що й самого евакуйовували.

І хай би як складно не було, але цей чоловік точно розуміє, що всі мусять працювати на перемогу і він робить усе, що вміє, аби вона таки настала.

За повідомленням з Рівненської ОВА.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Юна мешканка Рівненщини стала на Захист України

Був керівником, доки не почалася велика війна і не довелося стати на захист України

"Монгол" мріяв бути військовим і став на захист України

Мав поїхати в Англію на роботу, але пішов захищати Україну