Військовий медик з Рівного Сашко Романюк: від кіберспорту до фронту

Як ви вирішили залишити кіберспорт і приєднатися до ЗСУ?

Коли почалося повномасштабне вторгнення, я одразу ж хотів стати на оборону держави. Але враховуючи те, що мені було 17 років, мені просто сказали «іди погуляй», коли я хотів вступити до лав ТРО. Тому я знайшов інший напрямок – доєднався до волонтерського штабу. Там я трохи займався волонтерською діяльністю, але співпало так, що почала стрімко розвиватися моя кар’єра і певний час я займався саме цією роботою. Але мені не давало спокою почуття провини, що я тут граю, а там воюють за мою країну. І так я опинився тут, на фронті.



Як ваша родина відреагувала на ваше рішення?

Мої рідні знали, що в мене є ідея долучитися до ЗСУ. Мама і бабуся сприйняли це нормально, бо розуміли, що це просто питання часу. Коли це було остаточне рішення, то через сльози вона мене відпустила. Найважче було сестричці, якій 9 років, але зараз вона мене максимально підтримує, просить відправити їй фото.

Питання: Чому ви обрали саме Третю штурмову бригаду?

Я обрав саме Третю штурмову бригаду, бо сюди люди приходять за покликом серця. Вона складається з добровольців і потрібно навіть пройти відбір, щоб стати частиною 3-ої ШБ. Набагато приємніше бути поруч з вмотивованими людьми, які точно знають для чого вони тут.

Розкажіть про свою роль у бригаді.

Я зараз працюю на посаді бойового медика. Я вважаю, що я реально штурмові дії не потягну фізично, тому я обрав для себе інший шлях – рятувати людей. В мене немає медичної освіти, але я переконаний, що людина, яка чогось хоче, вона і отримає знання, і навчиться, і стане професіоналом. Ще вдома я дивився багато відео, читав книги, мене додатково вчили тут медицини. Моя задача – прийняти бійця, знеболити, стабілізувати та передати його медикам. На бойових діях я займаюся безпосередньо допомогою в бою. А коли ми повертаємося з бойових завдань, то я максимально підтримую і допомагаю особовому складу. Це мова про поранення, але і про звичайні застуди і т.д. Мені це подобається.



Які були ваші перші враження та побоювання?

Був страх підвести своїх хлопців, щоб не вийшло так, що не встиг зреагувати.

Як ви отримали свій позивний Рафаель?

Спочатку в мене був позивний Хірург, так мене називали хлопці. А далі подібний позивний я так розумію вже в когось був, тому мені довелося думати про новий. Рафаель – це точно не про мультик «Черепашки ніндзя». Мені подобається мистецтво. Це від імені Рафаель Санті. Бо чат джіпиті пропонував мені медичні варіанти: турнікет, парацетамол. Але саме захоплення мистецтвом стало ключовим.

Які виклики ви зустрічаєте під час бойових завдань?

Кожне бойове завдання унікальне. Адже немає однакових військових і однакових травм. Тому я щоразу сприймаю це як виклик, який я приймаю і з яким маю впоратися.

Як війна вплинула на ваше коло спілкування?

Війна вносить в життя корективи і в коло спілкування. Дехто з людей, з якими ти спілкувався в мирний час, йдуть з твого життя і це нормально, а з іншого боку в тебе є люди, які за будь-яких обставин з тобою поруч.



Що для вас означає бути на фронті зараз?

Бути на фронті зараз для мене - це надзвичайно важливо. Я тут, бо відчуваю, що це мій обов’язок і я тут, щоб захистити мою родину. Я мрію про щасливе дитинство для моєї сестри. І щоб вона не мріяла стати бойовим медиком, а мала свої дитячі мрії.

За інформацією ютуб-каналу - Кацапське інферно — CS2 контент українською
@ukrainecsgo