Інвалідний візок — не вирок: 38-річний дубенчанин, який заново навчився розмовляти, відкрив виставку алмазної мозаїки в Замку

Богдан Свінтозельський

У Міжнародний день людей з інвалідністю в історичному Дубенському замку відкрилася надихаюча виставка «Від щирого серця». Вона присвячена творчості 38-річного дубенчанина Богдана Свінтозельського, чия життєва історія вражає.

Богдан пережив жахливу автотрощу, яка «знерухомила частину його тіла» та спричинила важку черепно-мозкову травму. Проте, незважаючи на це, він не тільки заново навчився розмовляти, але й звершив неймовірне: руками, які не завжди слухалися, почав створювати картини.

На виставці представлена колекція з 16 картин, зібрати які було нелегко: раніше автор дарував свої роботи «рідним, близьким, друзям, бо так веліло щире Богданове серце».

Реклама

виставка

Вже три роки поспіль Богдан займається алмазною мозаїкою, скрупульозно викладаючи яскраві візерунки камінцями. За цей час він створив понад 40 картин, які вирізняються чудовою кольористикою та неповторними візерунками. До цього він спробував себе у вишиванні, даруючи нареченим власноруч вишиті рушники.

Виставка красномовно доводить, що «інвалідний візок – це не вирок», і що життя матиме сенс, якщо ти його прагнеш.

На презентації мама Богдана, Зоя Микитівна, розповіла, що її син – «великий суцільний позитив й інвалідом себе не вважає».

Реклама

Молоді відвідувачі замку зауважили, що приклад Богдана Свінтозельського є «потужний мотиваційний момент» для кожного. Його історія нагадує про необхідність радіти та цінувати кожну мить життя, незалежно від обставин. А влітку дубенчани можуть зустріти Богдана на вулицях міста, де він залюбки катає дітей на візку та пригощає їх цукерками.

Нагадаємо, виставка «Вулицями Рівного» заслуженого архітектора Миколи Шолудька, що діє у галереї «Євро-Арт» до 25 січня 2026 року, представляє 53 пленерні картини, які поєднують професійну архітектурну точність із «диханням моменту» та емоційністю живопису. Цей проєкт є не лише візуальною оповіддю про знайомі локації міста, а й важливою спробою зберегти «візуальну пам’ять» сучасного Рівного, передаючи його ліричність і справжність.

Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху