Андрій Павліха із селища Млинів, що на Рівненщині, завжди мав особливий характер і виділявся з-поміж своїх однолітків. Він виховувався у звичайній родині чоботяра та ветеринарного лікаря. Хлопець змалечку марив військовою службою та захистом Батьківщини. Проте життєві обставини спершу спрямували його в інше русло. Юнак закінчив ветеринарний технікум і навіть здобув фах бджоляра. Завести власну пасіку йому так і не судилося: країна опинилася у війни, і поклик серця змусив його піти на передову.
Бойове хрещення сапера та перекваліфікація на оператора «Вампірів»
Свій свідомий вибір на користь захисту держави Андрій зробив у 2024 році. Тоді він офіційно уклав контракт із Збройними Силами України. Місцем служби захисник обрав 47 окрему інженерну бригаду Сил підтримки ЗСУ. Свій шлях у війську чоловік розпочав у ролі сапера, що вимагало максимальної концентрації. Згодом він вирішив опанувати нові технології та перекваліфікувався на керування безпілотними літальними апаратами. Рівнянин успішно виконував бойові завдання на потужних важких дронах типу «Вампір».
Під час однієї з ротацій Андрія прикомандирували до відомої бригади оперативного призначення «Хартія». Разом із новими побратимами аеророзвідник працював безпосередньо на нульових позиціях, де ворожа небезпека чатувала щохвилини.
Читайте також: На Рівненщині дві учениці з Дубна створили найкращі проєкти пам’ятника загиблим військовим
Спогади про запеклі обстріли, порятунок снігом та несподівану зустріч
Попри щоденний ризик для життя, наш земляк не втрачає оптимізму та вміє згадувати пережите з легким гумором. Військовий ділиться спогадами про один із важких боїв, коли ворог засік їхні координати:
«Нас вичислили на позиції. Спалили підвал, хату поряд. Потім у рацію кажуть: летить “Молнія”. Ми евакуювалися. Стоїмо в лютому під голим деревом у мультікамі, а над нами їхній дрон. Кажу побратиму: нє, друже, валим звідси! Забігаємо в першу хату, видихнули, підводим голови, а вона без даху! А потім уже знайшли іншу позицію», – пригадує Андрій Павліха.
Бували на фронті й критичні моменти, коли доводилося виживати без зв’язку та провізії. Якось через розряджену зарядну станцію бійці не могли передати координати для скидання продуктів. Кілька днів захисники не мали води і змушені були їсти звичайний сніг. Справжнім порятунком від спраги для них стала знайдена в покинутій будівлі трилітрова банка вишневого компоту. Згодом групу прихистили місцеві цивільні мешканці. Вони дозволили зарядити техніку, напоїли гарячим чаєм та пригостили черствими пряниками, які тоді здавалися найсмачнішими у житті.
В один із днів на передовій Андрія наздогнала несподівана звістка з дому. Він дізнався, що його рідного батька теж мобілізували до війська. Чоловік потрапив служити у ту саму інженерну бригаду. Тепер батько й син перебувають на фронті разом. Вони виконують різні завдання у різних батальйонах, але тримаються поруч, як колись під час мирної риболовлі у рідному Млинові.
Передача досвіду новобранцям та амбітна мета змінити армію
Окрім виконання прямих обов’язків із повітряної розвідки та ураження ворога, Ельдорадо активно займається підготовкою поповнення. Він переконаний, що ветерани мають навчати новачків:
«Той, хто бачив все, має передавати досвід іншим», – наголошує військовий з Рівненщини.
Наразі талановитий аеророзвідник поставив собі чітку життєву мету: він твердо вирішив здобути офіцерське звання. Воїн впевнений, що саме люди з реальним бойовим досвідом, які пізнали ціну життя і смерті в окопах, здатні зробити українську армію значно сильнішою. Головним секретом успішного ведення війни Андрій вважає якісний зв’язок між керівництвом та солдатами. На його думку, командуванню завжди треба слухати тих, хто дивиться безпосередньо на ситуацію і перебуває на позиціях.
Джерело: 47 окрема інженерна бригада Сил підтримки ЗСУ
Читайте також: У Рівному посмертно нагородили п’ятьох Захисників орденами «За мужність»
