У житті Дениса з Вараша ніколи не було випадкових рішень. Інженер-енергетик за фахом і військовий за покликанням, він прийшов у 104-ту бригаду ТрО «Горинь» півтора року тому як пілот безпілотних систем — і відтоді жодного разу не пошкодував про свій вибір.
Маючи позивний «Гор», похідний від частини його прізвища, він швидко став частиною команди, яка сьогодні формує нову якість української армії.
Денис каже відверто: він ішов не «бо так треба», а тому що хотів — усвідомлено, з розумінням відповідальності. Йому імпонує структура, дисципліна і чіткість, що дозволяє ростити професіоналів. Від звичайного солдата він пройшов шлях до пілота БПЛА, а нині тимчасово виконує обов’язки командира взводу розвідки та коригування.
У його підпорядкуванні — техніка, підготовка пілотів, планування вильотів, розвідка та аналіз отриманих матеріалів. Працює з німецькими комплексами Songbird, українськими «Сірко-2М» та новими «Галками». Технічний склад мислення допомагає йому швидко опановувати складне обладнання та підтримувати його у бойовій готовності.
«Літак — не іграшка. Це зброя, яка вимагає дисципліни, уваги і характеру», — говорить Денис. Він не романтизує війну, але чітко бачить її сенс: оборона власної землі і захист сім’ї. Саме це, а не пафосні гасла, тримає його у строю.
Для нього служба — не тимчасова пауза в житті, а шлях, на якому він хоче залишатися й після перемоги. Отримавши звання молодшого сержанта, Денис без вагань перепідписав контракт ще на три роки.
В особистому житті він так само чесний і прямий. До свого рішення служити готував і дівчину, і сім’ю.
«Мама емоційна, завжди зі сльозами. Тато сказав просто: якщо так вирішив — ми з тобою».
Вдома на нього чекають батьки, дві сестри, дівчина і старший брат, який служить із перших днів у 33-й ОМБр.
Планували весілля і дітей — війна відклала, але не скасувала цих планів. Та найважливіше бажання Дениса — аби ворог ніколи не зайшов до його дому.
«Служба — це не про героїзм. Це про людей, які не бояться роботи і хочуть бути корисними. Моє місце тут», — каже «Гор».
