Національний природний парк «Дермансько-Острозький», розташований на півдні Рівненської області, продовжує підтверджувати свій статус одного з ключових природоохоронних осередків регіону.
Створений у 2009 році, парк об’єднав території з високим рівнем збереженості, частина яких мала заповідний статус ще задовго до його заснування. Його унікальність визначається розташуванням на стику трьох фізико-географічних зон — Волинської та Подільської височин і Малого Полісся. Саме це забезпечує виняткове різноманіття ландшафтів — від хвойних і листяних лісів до заплавних луків, боліт і водойм.
Біорізноманіття, яке продовжують відкривати
За результатами сучасних досліджень, на території парку вже зафіксовано 988 видів тварин, серед яких 276 видів хребетних і 712 — безхребетних. Фахівці наголошують, що ці показники не є остаточними, адже польові дослідження тривають, і науковці регулярно відкривають нові для цієї місцевості види.
Таке багатство пояснюється передусім різноманітністю екосистем. Старовікові ліси створюють умови для існування рідкісних ссавців і птахів, водно-болотні угіддя — для амфібій та водоплавних видів, а мертва деревина є критично важливою для багатьох комах. Саме поєднання цих факторів дозволяє зберігати природний баланс і підтримувати стабільність екосистем.
Думка фахівчині: чому важливо зберігати природні ландшафти
Завідувачка науково-дослідного сектору національного природного парку “Дермансько-Острозький” Оксана Головко підкреслює, що ключовою умовою існування більшості видів є мінімальне втручання людини:
«Для тваринного світу вирішальне значення мають саме непорушені природні території. У нашому парку представлені різні типи середовищ — ліси, луки, болота, водойми. Це дозволяє зберігати види, які в інших місцях поступово зникають».
За її словами, особливої уваги потребують старовікові ліси, які є середовищем існування для рукокрилих, лісового кота та низки рідкісних птахів. Водночас для комах, зокрема жука-оленя чи ксилокопи, важливою є наявність мертвої деревини, яку не прибирають під час санітарних робіт.
«Чимало рідкісних видів пов’язані з водно-болотними угіддями — це лось європейський, видра річкова, журавель сірий, красуня-діва, тритон гребінчастий. Саме такі екосистеми ми охороняємо, зокрема, в заплаві річки Збитинка. Я назвала лише кілька найбільш відомих видів. Але насправді їх тут значно більше — і кожен із них є частиною живої, унікальної природи нашого краю», – каже пані Оксана.
Кадри з фотопасток: рідкісні види
Під час останніх етапів моніторингу працівники парку зафіксували низку видів, що мають важливе наукове значення.
Фотопастка зафіксувала кота лісового, який, ймовірно, використовує одну й ту ж територію як частину свого постійного маршруту. Лісовий кіт схожий на домашніх, аде відрізняється масивнішою статурою, густішим сіро-рудим хутром та характерним товстим хвостом із чорними кільцями й тупим кінчиком.
Окрім цього, під час орнітологічних обліків поблизу села Новомалин зафіксовано лелеку чорного — рідкісний і обережний вид, занесений до Червоної книги України. На відміну від білого лелеки, цей птах уникає людських поселень і віддає перевагу глухим лісам поблизу водойм.
Інвазивні види
У фотопастку потрапили одразу дві особини єнотоподібного собаки — інвазивного виду, який походить зі Східної Азії та був штучно розселений у Європі у ХХ столітті. Ця тварина добре пристосовується до нових умов, швидко розмножується і може впливати на місцеві екосистеми, зокрема через конкуренцію з аборигенними хижаками та знищення кладок птахів.
Червона книга: види, що потребують захисту
Загалом у межах парку 241 вид тварин має охоронний статус. А 75 занесені до Червоної книги України. У нацпарку наголошують, що регулярний моніторинг таких видів дозволяє не лише відстежувати їхню чисельність, а й оперативно реагувати на екологічні зміни. Це особливо важливо в умовах поширення інвазивних видів та змін природного середовища.
Дослідження дикої природи на території парку тривають. Отримані дані допомагають формувати стратегії збереження біорізноманіття як на регіональному, так і на національному рівнях.
