Судячи зі стрілянини за вікном, рівняни прихід Нового року зустріли весело і у всеозброєнні. Судячи з нетрадиційного привітання Президента, він зробив для України та українців вже майже все, що міг. Головне, каже Президент, створена прозора система влади. Він її бачить такою: ми обрали депутатів, депутати створили більшість і призначили уряд, уряд разом з більшістю несе відповідальність за наше благополуччя.
Рівнянам тут явно не пофартило. Більшість мешканців області (переконлива більшість) голосувала за ті політичні сили, які не увійшли в більшість, і тому не призначали уряд і, виходить, не несуть за його діяльність ніякої відповідальності. Кого питати і кому плакатись?
З іншого боку, хіба ми ще не звикли, що сподіватись у цьому житті треба тільки на власні сили? Якщо вже роботяща коняка, котра символізувала 2002 рік, не принесла у наше життя нічого хорошого, то хіба можна сподіватися на щось добре від тендітної кози? Один мій знайомий так охарактеризував перехід зі старого до нового року: хто у минулому році працював як кінь, той цього року може мекати як коза.

Звичайно, помічники Президента обов’язково знайдуть потрібну тональність, щоб елегантно обійти існуючі проблеми. Можливо, навіть згадаємо хвилиною мовчання загиблих у Скнилові, в авіакатастрофах, пом’янемо журналістів та шахтарів, професії яких і справді є найнебезпечнішими. Особливо в Україні. Багато хороших людей ми втратили у 2002-му. І загубили багато хороших ідей.
Не треба тільки у черговий раз бажати терпіння. У нас і так найтерплячіша нація в світі. Краще — здоров’я. Це побажання завжди актуальне. Готовий побитись об заклад з кожним нашим читачем, що так воно і буде: Президент ні слова не згадає про “терпіння” і обов’язково побажає “здоров’я”. Бажаючих укласти спірні угоди, будь ласка, пишіть на мою електронну адресу.
Редакція “ОГО”, на відміну від України в цілому, у 2002 році започаткувала чимало хороших справ. Нас вже читають п’ять разів на тиждень, ми виходимо у новому форматі і не збираємось зупинятись на досягнутому. Попереду презентація ще кількох проектів, які, сподіваємось, будуть сприйняті читачами. За прогнозами нашого редакційного астролога, Рік Чорної Кози буде сприятливим для “ОГО” та всіх, хто з нами дружитиме. Це не агітація, це — прогноз.
Наперед хочу приєднатись до побажань Президента щодо здоров’я (сподіваюсь, він не образиться за таку фамільярність). А від себе та редакції газети “ОГО” побажати вам, шановні читачі та друзі, побільше у 2003 році щасливих миттєвостей і поменше сліз, більше достатку, більше оптимізму, родинного щастя та любові. Ви варті того, щоб насолоджуватись життям, дарованим нам Богом, а не відбувати номер на цій, хай грішній, але досить цікавій Землі.

Синоптики обіцяють, що цього року ми точно зможемо Новий рік зустріти зі снігом і невеликим морозцем. А у парламенті — “брудна оксамитова революція”. Вже по всіх обласних центрах (не кажучи про столицю) й у більшості районних височіє красуня-ялинка. А у парламентської опозиції нарешті відібрали все, що тільки було можна. Рівненська головна героїня свята буде вже у всій своїй красі до 24 грудня (так принаймні обіцяють). А у парламенті нарешті буде нормальна опозиція, бо який може бути опозиціонер, коли він займає тепле керівне крісло? Незважаючи на те, що і по зарплаті затримки є, і зарплати ті мізерні (не кажучи про пенсії), йдуть “на ура” ялинкові прикраси та святкові подарунки — народ ми такий: останнє віддамо, лише би ближнім було добре. А у парламенті ледь не порвали останні нові черевики Суркіса — народ ми такий: муляє нам очі чужа обновка. М’ясо то дешевшає, то дорожчає, і хто таке бачив, щоб на свята у нас щось падало в ціні: скільки б не коштувало, все одно розкуплять. А у парламенті ще не всіх купили і ще не всі продались — процес триває на наших очах. У регіональної еліти нова мода: ходити у гольфах замість сорочки з краваткою і щось шукати у душових студентських гуртожитків. А у парламенті, кажуть, незабаром голосуватимуть у туалетах: вигідно, зручно і ніхто не заважає натискати ту кнопку, на яку хочеш.
А вчора був день святого Миколая. Усі чемні діти отримали подаруночки. А Україна продовжує гратися незалежністю.

Не хто інший, як сам Президент вже встиг назвати новий уряд найбільш реформаторським за всю історію України. З Рівного важко визначити, чим керуються у Києві для тих чи інших оцінок. Але навіть у Рівному є, слава Богу, Інтернет, виходять газети та журнали, транслюється ТБ. Так ось який характерний штрих нового уряду: п’ять новопризначених міністрів, які обіймають ключові посади, вихідці з Росії і жодного, який би хоч якимось боком представляв Західну Україну.
Немає нічого поганого в тому факті, що людина народилась в Росії, Молдові, Америці чи Палестині. Питання в іншому: ким вона себе відчуває живучи, скажімо, в Україні? Якщо наш міністр пише у своїй автобіографії, що він росіянин, то інтереси кого він буде захищати: Росії чи України? Якщо України, то він українець, а не росіянин. Якщо Росії, то навіщо нам такий міністр?
Важко собі уявити, щоб у США чи Росії міністром було призначено українця чи поляка, наприклад. Вони можуть мати українське чи польське коріння, можуть знати вірші Шевченка чи Міцкевича, але призначені на важливу урядову посаду вони будуть тільки тоді, коли будуть 100-відсотковими американцями чи росіянами. І, як правило, такі люди працюють на свою нову батьківщину набагато більше і набагато добросовісніше, аніж корінні американці. Щоразу треба доводити, що ти свій.
Є тільки одна нація, яка делегує своїх представників в уряди усіх країн. У цієї нації своя історична місія і ніхто не має права цю місію зупинити.

Як мовиться у пісні, “я вам не скажу за всю Одесу…”, так само я не скажу за весь український народ. Але виділити основні тези, як його, смію думати, достойний представник, можу.
Отже, навряд чи українському народу буде до безкінечності подобатись їздити на заробітки у чужі краї і доглядати там чужих дідусів та бабусь. Не думаю, що хоче український народ і далі отримувати мізерні зарплати на фоні “царських сіл”. Переконаний, що український народ вже б хотів почути конкретні прізвища тих, хто довів нашу потужну європейську країну до розвалу і загнивання. Хто сприяє подальшому падінню економіки і коли вже розпочнеться розквіт сільського господарства? Напевно, цікаво було б українському народу і почути пояснення того, чому у наших селах немає ні виробництва, ні закладів культури, зате повним ходом розвиваються кав’ярні і т. д. Хто зацікавлений у споюванні українського народу? Можливо, нарешті скажуть українському народу, хто був зацікавлений у смерті Георгія Гонгадзе та Михайла Коломійця? Коли український народ нарешті зможе спокійно у домашній обстановці прослухати хоча б вибрані місця із записів майора Мельниченка, щоб скласти і свою думку про головних героїв тих записів, а не прислухатися до “авторитетних” думок?
Зрештою, український народ хоче не так вже й багато. Просто нормально жити у нормальній країні, де живуть нормальні люди і при владі нормальні керівники. А новому Прем’єру побажаємо успішного старту та нестрімкого фінішу.

Хто пояснить, ні, хто відповість перед рівнянами за хворих дітей? Чайка, Сорока, Сергійчук, Петренко чи Сидоренко? Ще весною на найвищому рівні починають проводити наради з підготовки до зими. Журналістів тішать цифрами про запущені чи відремонтовані котельні, прокладені труби і т.д. Ми добросовісно усе це подаємо читачам, і в усіх виникає враження, що все під контролем і все буде добре. Цього тижня ми щодня бомбардуємо телефонними дзвінками “Комуненергію” і особисто пана Сергійчука та висвітлюємо ситуацію з опаленням у щоденних номерах “ОГО”. Та скільки не телефонуй, скільки не пиши — нікому від цього тепліше не стане. Ми поважаємо проблеми цієї служби, та професіонали не ті, хто має багато проблем, а ті, хто їх успішно вирішує.
Очевидно, що “Комуненергія” повністю провалила цей опалювальний сезон. Очевидно, що не виконала своїх зобов’язань перед мешканцями обласного центру міська влада і особисто Віктор Чайка. Очевидно, що голова облдержадміністрації Микола Сорока якраз “вчасно” пішов у відпустку. Очевидно, що у нас з вами, шановні читачі, бездарна влада, бо вона не може потурбуватися про своїх громадян.
Оце, напевно, і є основним підсумком минулого тижня.