9 листопада на 76-му році життя відійшов у вічність заслужений журналіст України, письменник, видавець і меценат Євген Хотимчук. Його ім’я добре знали на Волині та Рівненщині. Він заснував популярний тижневик «Вісник+К», написав численні книжки, присвятив десятиліття журналістиці та благодійності.
Тривалий час Євген Якович проживав у селі Набережне Боремельської громади на Дубенщині, де продовжував займатися творчістю. Про смерть Євгена Хотимчука повідомили представники місцевої влади. Співчуття родині висловив голова Боремельської громади Віктор Корінь.
«Від усієї Боремельської громади висловлюємо щирі співчуття родині, друзям, колегам і усім, хто знав, хто любив його, хто шанував», – йдеться у повідомленні.
Від сільського хлопця до засновника відомої газети
Євген Хотимчук народився 4 жовтня 1951 року в селі Рудка-Козинська на Волині. Його дитинство не було легким. Рано втративши батька, він пізнав важку сільську працю. Про пережиті труднощі, материнську любов і життєві випробування журналіст згодом неодноразово розповідав у своїх інтерв’ю та літературних творах.
Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Понад десять років працював в обласній газеті «Радянська Волинь». У 1996 році Євген Хотимчук заснував газету «Вісник+К», яка згодом стала одним із найвідоміших друкованих видань Волині. Він багато років залишався її шефредактором.
Видання було близьким до читача. На його сторінках розповідали про долі звичайних людей, сільське життя, родинні історії, людські радощі та трагедії. Згодом Євген Хотимчук долучився до створення й розвитку інших друкованих проєктів: газет «Від села до села», «Між нами бабами», «Програма-Панорама» та журналу «Люди і долі».
У 1996–2003 роках він очолював Волинську обласну організацію Національної спілки журналістів України.
Написав 19 книжок і допомагав зберігати українську історію
Журналістика була лише частиною його творчого життя. Євген Хотимчук залишив по собі значний літературний доробок – 19 книжок. Серед його творів – романи «Суд», «Іду до тебе», «Калиновий щем», «Батькова хата», «Стріла», «Лід на пательні», повісті «Спокута», «Байструк», «Коли дуби плачуть» та інші.
Окреме місце посідали твори про людські долі, родинну пам’ять та українську історію. Серед них – документальна збірка «Волинський небесний батальйон».
Євген Хотимчук був не лише автором, а й видавцем. При газеті «Вісник+К» діяло видавництво, яке випускало твори волинських письменників і журналістів. Важливою частиною його діяльності було збереження історичної пам’яті. У 2010 році він започаткував акцію «Знайди могилу повстанця». Її метою було відшукати та впорядкувати поховання учасників українського визвольного руху, повернути із забуття їхні імена.
Також Євген Хотимчук став засновником дитячого патріотичного конкурсу повстанської пісні «Складем хоч пізнії вінці». Він займався благодійністю, підтримував культурні та духовні ініціативи. Зокрема, долучився до спорудження українського храму в рідному селі Рудка-Козинська.
Його працю відзначили на державному рівні. Євген Хотимчук мав звання заслуженого журналіста України, а 1 грудня 2009 року був нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.
Останні роки життя були пов’язані з Рівненщиною
Попри те, що більша частина професійного шляху Євгена Хотимчука минула на Волині, важливе місце в його житті посідала й Рівненщина. Тривалий час письменник проживав у селі Набережне Боремельської громади Дубенського району. Тут він займався літературною діяльністю.
Для громади його смерть стала втратою не лише відомого журналіста і письменника, а й людини, яка була частиною місцевого життя. Колеги згадують Євгена Яковича як щиру, добру та життєрадісну людину. У повідомленні редакції «Вісника+К» зазначили, що їм бракуватиме його мудрого слова, підтримки та допомоги у складні моменти.
За інформацією Національної спілки журналістів України, прощання з Євгеном Хотимчуком відбулося 9 листопада у Луцьку. На 10 листопада заплановані відспівування та поховання в рідному селі Рудка-Козинська на Волині.
У Євгена Яковича залишилися четверо синів.
Його життя об’єднало журналістику, літературу, видавничу справу, благодійність і турботу про історичну пам’ять. Після нього залишилися десятки років праці, книжки, газети та добрі справи, які пам’ятатимуть люди.
Світла пам’ять Євгену Хотимчуку. Щирі співчуття родині, друзям, колегам і всім, хто знав та шанував його.
