Напередодні свого 21-го дня народження загинув лучанин Максим Нагорний, виконуючи бойове завдання поблизу села Молодецьке Донецької області. Днями із ним попрощалися у Луцьку…
Прощання відбулося у кафедральному соборі Святої Трійці. Після богослужіння траурна процесія пройшла Театральним майданом, зупинилася біля фотостенда загиблих Героїв, де присутні виконали Державний Гімн. Максима поховали з військовими почестями у секторі воїнських поховань на кладовищі в селі Гаразджа.
Максим Нагорний народився 12 серпня 2004 року. Його доля була непростою — ще в дитинстві він залишився сиротою, пройшов через систему інтернатів і дитячих притулків. Саме цей досвід сформував у ньому глибоке переконання: Україна повинна змінити підхід до виховання дітей, які залишилися без батьківської опіки.
28 червня 2023 року під час виступу у Верховній Раді Президент Володимир Зеленський цитував заповіт Максима — емоційний і водночас жорсткий заклик будувати нову країну, де не буде місця байдужості та старим радянським підходам у сфері дитячого захисту.
У своєму посланні Максим наголошував:
“Не відновлюйте Україну, в якій крадуть дитинство. Дітям потрібна сім’я, а не бюрократична опіка. Жодна штучна структура не замінить тепла і любові родини”.
Він відкрито писав про корупцію та байдужість у дитячих установах, про зловживання і моральне занепадання тих, хто мав би опікуватися найменш захищеними. Для нього перемога у війні означала не лише вигнання зовнішнього ворога, а й подолання внутрішніх системних вад.
Максим мріяв, щоб кожна дитина в Україні зростала в атмосфері любові, поваги та безпеки. Він вірив, що після війни країна має почати відбудову не лише з міст і доріг, а з людських сердець і нових принципів піклування про дітей. Його слова, сповнені особистого болю і надії, стали своєрідним моральним дороговказом:
“Нова Україна нехай стане країною без дитячих притулків, а з щасливими сім’ями”.
Його заповіт — нагадування про цінності, за які борються українські воїни. Сьогодні він уже не з нами, але його мрія про нову Україну залишається живою у серцях тих, хто її читав.
Вічна пам’ять та слава Герою, який віддав своє життя не лише за свободу Батьківщини, а й за майбутнє її дітей.
