Популярність-3, або Як стати відомим

Життя / 21 Червня 2006, 22:17

(Продовження. Початок у №24). Образ “ректора, який співає”, видавався доволі природним. “Зоряні” викладачі й “зоряні” студенти. Перша кафедра естрадного вокалу. Розкрутка університету за допомогою “шоу”, що дало вихід на широку аудиторію. Що ще не вистачало для діади “ректор–університет” — хіба що “рекламного трюка”, так званого “якоря”? Проекція всього цього на образ ректора, причому у забарвленні теорії стресу. От і вийшов — “ректор, який співає”.

“Страна онемела, когда на сцену вышел безголосый, никому не известный Поплавский”, — писала одна з російськомовних газет. Це був справжній шок! Це дало людям привід для балачок. “Критика — найкраща реклама”, — говорить Михайло Поплавський. І додає: “Критикуйте, тільки прізвище не переплутайте”.
Слід зауважити, що для цієї ідеї знадобилася певна частка авантюризму. Гадаю, що не кожен ректор погодився б на таке. Репутація все ж таки. І сталі закони іміджменту.
“Юний орел” — перша іміджева пісня Михайла Поплавського, написана Юрієм Рибчинським і Геннадієм Татарченком.
Якщо дивилися перший відеокліп “Юного орла”, чи не помітили ви деяких моментів, які “видають” його вихідний іміджевий задум? Якщо не помітили, відкрию деякі секрети.
Зверніть увагу хоча б на те, що серйозний текст подано у дивовижно несерйозній “відеоформі”. Хіба не виникало з цього приводу у вас питання: чому це саме так?
Текст “Юного орла” — образне вираження життєвого кредо Михайла Поплавського. У цьому сенсі пісня іміджева за змістом, і це цілком серйозно.
А от відеоряд абсолютно видає іронію Поплавського, ставлення до себе як до співака. Бо співак не робитиме відеоряд, який сприятиме критиці його як артиста. Це щось подібне до того, якби ректор Поплавський розпочав свою кар’єру з критики себе як ректора. Він дає зрозуміти, що не треба його спів сприймати серйозно. І якщо безголосий співак намагався би завуалювати недоліки, Михайло Поплавський їх не тільки не приховує, а навпаки, виставляє напоказ. Він робить відеоряд подібний до виконання, імітуючи непрофесіоналізм у глядацькому образі. Професійний відеозапис гримується під самодіяльність. Глядач бачить ніби самодіяльний вокально-іструментальний ансамбль, з непрофесійним “посмикуванням–підтанцьовкою” дівчат, з навмисними ілюстраціями “змужніння” головного героя.
Це лубок. Серйозні речі за непривабливою зовні оболонкою. Це не сценічна серйозність, це серйозність, яка подібна до “народного” непрофесійного співу, малюнка, різьблення.
Поплавський каже: “Я співаю душею”, підкреслюючи, що він не тільки не співак, а й навіть не збирається ним бути. У пісні “Юний орел” він говорить про серйозні речі, але підкреслює свій непрофесіоналізм як співака. Звідси й такий відеоряд. Тобто спів не є самоціллю, а лише засобом. Він не співак, а ректор, який співає.

Матеріали підготував Ігор ГУБЕРНИКОВ,
автор і організатор Національної програми “Будь багатим”.
Для листів читачів:
01159, Київ-159, а/с-31,
Губерникову
e-mail: 100kingsua@zeos.net

А про всі секрети і прийоми успіху українських підприємців читайте в альманасі “Деньги! Власть! Слава!” (передплата на друге півріччя 2006 р., індекс каталогу Укрпошти 95057).

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News

Підписатися

Популярність-3, або Як стати відомим

Життя / 15 Червня 2006, 12:30

Як видавалися анекдоти про Поплавського

Хоча ідея опублікувати анекдоти “Про Поплавського і К°” належить студентам, вона стала справжньою знахідкою для формування іміджу нестандартного ректора. “Оце реклама!” — доводилося чути від декого. Так, справді, і реклама також. Але скажіть, чи багато ректорів погодяться на таку рекламу?

Студенти вирішили встановити перед входом в університет пам’ятник ректору.
— А скільки це коштуватиме? — запитав Поплавський у проректора з АГР.
— Сто тисяч,– відповів той, порахувавши.
— Тоді дайте гроші мені, я постою сам…
* * *
— Ти, крім роботи і футболу, знати нічого не хочеш! — докоряє Михайлу Михайловичу дружина. — Ти хоч пам’ятаєш дату нашого одруження?
— Звичайно! У цей день у нас було засідання кафедри, а ввечері “Динамо” виграло у “Спартака”.
* * *
Сержант Поплавський виводить солдатів з лопатами у поле і командує:
— Копати тут, тут і тут. А я піду дізнаюсъ, де саме треба копати.

Із книги “200 анекдотів про Поплавського і К°”
Уявіть собі книжку анекдотів про ректора вищого навчального закладу, яку видають студенти, ще й запрошують ректора на її презентацію. А той не тільки сміється разом з ними, а й дарує її знайомим.
От як це трапилося.
Був 1997 рік, коли група студентів прийшла на прийом до свого ректора:
— Михайле Михайловичу, про вас стільки анекдотів ходить. У нас виникла ідея: зібрати їх і надрукувати!
— Розкажіть хоча б один.
“Журналіст бере інтерв’ю у Михайла Михайловича:
— Є геніальні артисти, письменники, спортсмени. А чи є геніальні ректори?
— Ну, — каже Михайло Михайлович, — нас дуже мало…”
Подумав Михайло Михайлович та й каже:
— Добре! Але ж перед тим, як видавати, покажіть мені.
— Та ні, Михайле Михайловичу, ви ж половину викреслите…
…Презентація книги відбулася першого квітня. Студенти зробили презентаційне шоу, відеозапис якого зберігається в архіві університету.
Треба визнати, що книжка одразу ж стала бестселером. Навіть співробітникам університету не вистачило. А в 1999 році вийшло її друге видання, яке теж розійшлося миттєво.
— Звичайно, в “Анекдотах” мої студенти багато чого написали, — сміється ректор, — однак я вже дав “добро”, незважаючи на те, що там зустрічається таке, від чого холодок по спині.
(Далі буде).

Ігор ГУБЕРНИКОВ,
автор і організатор Національної програми “Будь багатим”.
Для листів читачів:
01159, Київ-159, а/с-31, Губерникову
e-mail: 100kingsua@zeos.net