31 жовтня православні віряни вшановують пам’ять святого праведного Петра Калнишевського, відомого також як Петро Багатостраждальний. Він був останнім кошовим отаманом Запорізької Січі, військовим керівником і меценатом. Його життя поєднало боротьбу за козацьку автономію, благодійність та понад 25 років ув’язнення на Соловках.
Від козака до керівника Запорізької Січі
Петро Калнишевський народився приблизно у 1690–1691 роках у селі Пустовойтівка, яке нині належить до Роменського району Сумської області. Точної дати його народження історичні джерела не зберегли. За переказами, ще восьмирічним хлопцем він потрапив на Запорізьку Січ.
Завдяки військовим здібностям і організаторським якостям Калнишевський поступово просувався козацькою службою. Спочатку обіймав посаду військового єсаула, згодом став військовим суддею, а в 1762 році козаки вперше обрали його кошовим отаманом.
Читайте також: Рівняни повернулися з Соловків.
Того самого року він зустрівся з імператрицею Катериною II, після чого втратив отаманську посаду. Проте у 1765 році запорожці знову обрали його керівником Січі. Надалі Калнишевський неодноразово підтверджував свої повноваження і залишався на цій посаді до ліквідації Запорізької Січі у 1775 році.
Чим запам’ятався останній кошовий отаман
Під час керівництва Січчю Калнишевський намагався захищати козацькі землі та зберігати традиційне самоврядування. За його участі розвивалися землеробство й торгівля, заохочувалося освоєння степових територій.
Окреме місце в діяльності отамана посідала благодійність. Власні кошти він спрямовував на спорудження храмів, відкриття шкіл і придбання церковних книг. З його ім’ям пов’язують будівництво Троїцької церкви в Пустовойтівці, Покровської церкви в Ромнах та Миколаївської церкви у Смелі.
У 1768 році на Запорізькій Січі відбулося повстання козаків, незадоволених погіршенням свого становища. Калнишевському вдалося придушити виступ.
Читайте також: Пам’ятник Івану Мазепі в Києві: як гетьман вплинув на історію та культуру України.
Чверть століття ув’язнення на Соловках
У 1775 році російські війська під командуванням генерала Петра Текелі оточили Запорізьку Січ. Розуміючи, що військовий опір не матиме шансів на успіх, Калнишевський погодився здатися без бою. Після цього за наказом Катерини II його заарештували та відправили на довічне ув’язнення до Соловецького монастиря.
У монастирі колишній отаман провів понад 25 років. Його утримували в одиночній камері, обмежували спілкування з іншими людьми та позбавили можливості листуватися. Попри важкі умови, Калнишевський не зрікся своєї віри. Частину грошей, які йому виділяли на утримання, він заощаджував, а для монастиря придбав дороге Євангеліє.
У 1801 році імператор Олександр I оголосив про помилування Калнишевського. На той час йому було вже понад сто років. Однак колишній кошовий отаман вирішив не залишати монастир.
Петро Калнишевський помер 31 жовтня за старим стилем. За поширеною версією, він прожив 112 років. Його поховали біля Преображенського собору Соловецького монастиря.
Чому Петра Калнишевського вшановують як святого
У 2008 році Українська православна церква зарахувала Петра Калнишевського до лику святих під ім’ям праведного Петра Багатостраждального.
У православній традиції до нього звертаються з молитвами про мир, духовну витримку, зміцнення віри та допомогу в прагненні жити відповідно до християнських чеснот. Його постать залишилася в українській історії як приклад поєднання служіння козацькій громаді, благодійності та стійкості перед життєвими випробуваннями.
Про це повідомляє УНІАН. Фото з orthodox.vinnica.ua.
