31 жовтня свій ювілей – 60 років – відзначає відома українська поетеса, авторка сотень поетичних творів і пісень Наталія Погребняк. Її слово звучить щиро й глибоко, торкаючись сердець і дорослих, і дітей. Поезія Наталії Погребняк нагадує прихильникам: сповідь про любов до України, рідної землі, матері, дитинства, а також віра у добро, яке перемагає навіть у найтемніші часи.
Творчість, що живе серцем
Наталія Погребняк народилася у селі Бабчинці Могилів-Подільського району на Вінниччині. Змалку любила поезію, музику, пісню. Її життєвий і творчий шлях пов’язаний із Рівненщиною, де поетеса активно бере участь у культурному житті краю.
З Днем Незалежності, Україно!
Гатунку найкращого ми – українці,
Бо нас не зломили імперії прес.
Біду зустрічаємо не поодинці,
І віримо фактам, не найманцям прес.Хоч як нас лякали: до крові, до смерті,
Запроданців клонили і яничарів,
Та духом козацьким ми сильні. Ми вперті.
Ще створимо сотні нових меморіалів.Не піде в гарем східнячка Україна,
Що міцно вросла у пласти історичні.
Ім’я наше давнє. Ми вільна родина
Слов’ян-землеробів. Русини ми. Вічні!
Її поетичний доробок налічує десятки збірок, як для дорослого читача, так і для дітей. Окреме місце займають її дитячі вірші, казки та пісні, що виховують у малечі любов до рідного слова, природи, родини.
Нічка-художниця
Нічка вдень не спочивала,
А старанно працювала:
Сни для діток малювала,
Під подушку всі складала.Сни у нічки пречудові:
Всі герої в них казкові.
Добре будуть діти спати,
Сни – картинки розглядати.
У її поезії – живе серце України. Вона пише про долю свого народу, про гідність і незламність українців, про біль і гордість за рідну землю.
«Гатунку найкращого ми – українці,
Бо нас не зломили імперії прес…»
Поетеса і піснярка
Наталія Погребняк – не лише поетеса, а й авторка численних пісень. Більше двохсот її віршів покладено на музику. Вона співпрацює з композиторами, створюючи пісні, які звучать на сценах Поділля, Волині, Київщини.
ОСІНЬ
Осінь тепло в кольори позбирала
Серед спекотного літа.
А як прийшла, то картину писала,
Вереснем ніжним зігріта.Яблукам, грушам рум’янила щоки,
Жовтим сади малювала,
Жовтогарячим вона усі боки
У гарбузів розписала.Фарби у неї, мабуть, недешеві:
Золота в них є чимало,
Квіти повсюди червоні, рожеві…
Писано все досконало.В осені я запитаю: «Напевне,
В тебе скарбів є багато?»
Осінь мені відказала душевно:
«Зустріч з тобою – це свято».
Її твори друкуються в журналах, альманахах, колективних збірниках. Вона є членкинею Національної спілки письменників України, лауреаткою творчих премій, серед яких «Кришталева вишня» за вагомий внесок у розвиток сучасної української пісні.
Поезія, що лікує душу
Особливе місце в доробку Наталії займають твори, присвячені матері. Один із найзворушливіших — «Не забувайте матерів своїх», написаний на згадку про власну маму, яка відійшла у вічність, коли поетесі було лише п’ятнадцять.
Не забувайте матерів своїх
Пам’яті нашої мами…
Заплутався в гілках вишневих вечір,
Годинник зупинив свою ходу.
Покинуте гніздо старе лелече
Кричить мені про втрату, про біду.З заплаканими вікнами оселя
Стріча мене в обійми самоти,
І голос із душі, як із пустелі,
Шепоче: «Запізнилась, доню… ти…»Йдуть роки за роками,
Час у вічності плине…
Ви простіть мене, мамо,
За безвинні провини.Через роки туманні,
По стежках із тернини
Я іду до Вас, мамо,
Щоб спокутать провини…Калина, зацілована морозом,
Застигла в кришталевій німоті.
Я горе виливаю через сльози.
Якби ж біді зарадити змогти!Не зможу ні словами, ні ділами
Скупити непростимий, вічний гріх…
Відвідуйте частіше Вашу маму.
Не забувайте матерів своїх!
Нагадаємо, раніше ми ми зібрали пронизливівірші про війну та кохання талановитої авторки. Також можна прочитати більше поезії присвяченій мамі письменниці. А ще нові вірші про наших захисників.
