17 грудня, на св.Варвару (коли «не можна ні прати, ні білити, ні глину місити», а тільки вишивати), у Києві «Центр дослідження і відродження Волині» спільно з Музеєм Івана Гончара презентували волинські серпанкові костюми. Усе це – на фоні музичного проекту Сусанни Карпенко «Серпанкові солоспіви».

Тонка, напівпрозора тканина з натурального льону, яка нагадує легкий ранковий серпанок. Саме з неї понад сто років тому виготовляли святковий жіночий одяг, який вирізнявся вишуканістю та урочистістю. Відновити технологію виготовлення серпанкового полотна зуміли радивилівські майстрині.