Коли побратими дають людині позивний «Талісман», це означає значно більше, ніж просто дружнє прізвисько. Це знак довіри, поваги та віри в те, що поруч із цією людиною навіть у найнебезпечніші моменти зростають шанси на порятунок. Сьогодні ми спілкуємося з оператором важкого гексакоптера «Вампір» та пілотом екіпажу «Фантом», який пройшов шлях від приватного підприємця до одного з фахівців сучасної війни, бійцем з Рівного – військовослужбовцем 808-ї Дністровської окремої бригади.
— Розкажіть про себе. Чим займалися до війни?
Я родом із Рівного. До повномасштабного вторгнення займався підприємницькою діяльністю — надавав консалтингові послуги та керував підрядами з утеплення будинків у Рівному та Києві. Для мене завжди було важливо бачити конкретний результат своєї роботи. Я люблю порядок, системність і розуміння того, що кожна дія приносить практичну користь.
— Як для вас почалася військова служба?
Мобілізували мене у 2022 році. Потрапив до 23-го полку підтримки. Якщо чесно, на початку було багато невизначеності. Доводилося виконувати найрізноманітніші завдання. За цей час я був і діловодом, і водієм, і ремонтником, і будівельником. Під Сумами сили підтримки навіть залучали до зачисток територій. Головним було виконання поставленого завдання.
— Коли ви зрозуміли, що знайшли своє місце у війську?
Переломним моментом стала весна минулого року, коли мене направили на навчання до 808-ї Дністровської окремої бригади підтримки. Після повернення я вже твердо знав, що хочу перевестися саме сюди.
— Що найбільше вразило у бригаді?
Ставлення людей. Організація служби. Відносини між військовослужбовцями та командирами. Усі хлопці, які проходили навчання разом зі мною, були приємно здивовані рівнем організації та хотіли залишитися тут.
«Мені дуже сподобались відносини в бригаді, ставлення командирів, організація процесу служби. Всі прикомандировані хлопці були в захваті від рівня 808-ї бригади та всі хотіли перевестися», — пригадує військовий.
— Які завдання виконуєте сьогодні?
Працюємо залежно від оперативної обстановки. Це може бути дистанційне мінування, скиди боєприпасів по противнику, а іноді й специфічні завдання.
На Лиманському напрямку, наприклад, ми певний час виконували роль своєрідних «поштарів» — доставляли необхідні вантажі нашим підрозділам.
«Робимо різні завдання. Мінування, скиди по противнику. Трохи на Лиманському напрямі підробляли поштарями. Доставляли нашим спецам певні посилки», — усміхається Талісман.
— Як змінилася війна за роки вашої служби?
Кардинально. Безпілотники змінили практично все. Сьогодні небезпека існує навіть далеко від переднього краю. Особливо це відчувають сапери.
Водночас дрони значно розширили наші можливості та дозволили виконувати завдання безпечніше.
«Трапляються такі сектори мінування, куди жодний сапер пішки не добереться, а дроном це зробити можна», — пояснює військовий.
— Які моменти приносять найбільше професійного задоволення?
Коли бачиш результат своєї роботи.
Буває, що кілька ночей поспіль мінуєш певний напрямок, а потім, переглядаючи карту та результати розвідки, бачиш спалену ворожу техніку саме там, де були встановлені міни. Приємно, що ти робиш щось корисне.
— Відомо, що ваш екіпаж неодноразово знаходив нестандартні рішення під час бойової роботи.
Так. Під час роботи на Харківському напрямку, коли ми були прикомандировані до 58-ї бригади, експериментували з різними способами ураження противника.
У результаті дійшли висновку, що важкий 122-міліметровий артилерійський снаряд можна успішно застосовувати зі скиду з «Вампіра». Попри значну вагу боєприпасу, дрон справлявся із завданням, а точність була значно вищою, ніж при традиційному артилерійському пострілі.
«Поки артилерія пристріляється, а ми вже скинули на ворожі позиції. Раз — і вже є результат», — згадує військовий.
— Чи були ситуації, коли життя екіпажу буквально висіло на волосині?
Такі випадки траплялися неодноразово.
Одного разу ми виїхали з будинку, де ночували, а вже через короткий час отримали повідомлення, що туди влучили дві ворожі «Молнії». Будівлю було повністю зруйновано.
Ще один випадок стався під час польоту з тим самим 122-міліметровим снарядом. Противник застосував потужні засоби радіоелектронної боротьби. Ми не могли скидати боєприпас навмання через ризик для своїх військових, тому вирішили повертати дрон назад.
Посадка вийшла дуже жорсткою. Від удару снаряд відірвався від кріплення, а відеозв’язок зник.
— Що відчували в той момент?
Чесно кажучи, всі чекали вибуху.
Коли відео повернулося, ми побачили, що снаряд лежить окремо від дрона, але не здетонував. Знову вмикається відео і я вже бачу, що снаряд відділився і, слава Богу, не спрацював. Дрона вдалося спасти, й не тільки його…
— Що допомагає вам долати страх і постійний ризик?
Віра та тверезий погляд на життя.
Я не люблю галасливі компанії та не вживаю алкоголь. Колись багато років відвідував недільну школу, серйозно вивчав Біблію. Це сформувало моє ставлення до життя і смерті.
«Живу з Богом. Боятися — це гріх, ми маємо довіряти Богу. Не варто боятися того, чого не зміниш».
— Наскільки важливо зберігати холодний розум на війні?
Дуже важливо. Паніка часто становить більшу небезпеку, ніж сама загроза. Коли чути звук ворожого дрона, багато хто починає нервувати. Але потрібно спокійно оцінювати ситуацію.
«Треба розбиратися спокійно, де воно. Часом паніка тільки гірше робить. Треба зберігати спокій, тим більше FPV — це такий дрон, який може тебе не побачити за десять метрів».
— Що, на вашу думку, робить людину справжнім «Талісманом» для свого підрозділу?
Напевно, не везіння. А віра, внутрішній спокій, відповідальність та вміння тверезо діяти навіть у найскладніших ситуаціях. Саме це допомагає виконувати свою роботу, берегти побратимів і щодня робити ще один крок до нашої спільної перемоги.
Історія Талісмана — це історія людини, яка змогла знайти своє покликання навіть у вирі війни. Від підприємця, який звик будувати міцні фундаменти, до оператора бойового безпілотника, чия робота щодня рятує життя українських військових та завдає втрат ворогу. Його спокій, професіоналізм і віра стали тим самим невидимим оберегом, за який побратими й дали йому символічний позивний — «Талісман».
Читайте також історії наших захисників:
