У п’ятиповерхівках Володимирця встановили… печі

Ілюзорним теплом, за яке беруть такі реальні, тяжко зароблені гроші, не нагрієшся в двадцятиградусний мороз. Тож у 2001 році жителі багатоквартирних будинків райцентру відмовилися від послуг місцевого “Теплоенерго” і чи не всі перейшли на пічне опалення. Спочатку дивно було дивитися на п’ятиповерхівки, що диміли трубами чи не з кожного балкона, неначе пароплави. Але потім нічого, звикли. Тепер володимирчани стали менше хворіти, у кімнатах середньодобова температура ніколи не опускається нижче 19-20 градусів тепла.
— Раніше ми цілорічно платили теплопостачальникам по 100 гривень щомісяця (живу у трикімнатній квартирі на другому поверсі), мерзли в холодних кімнатах, — розповідає житель 70-квартирного будинку на вулиці Повстанців Арсен Котович. — А тепер витрачаю 160 гривень, щоб купити 10 складометрів дров, яких мені на одну грубку вистачить у найсуворішу зиму. Матиму в усіх кімнатах 20-22 градуси(!). Одного оберемка (10 полін) вистачає на ніч. А масляних радіаторів навіть не вмикав з тих пір, як склав грубку. Звичайно, на перших порах у більшості мешканців були певні проблеми із зберіганням палива. Але за ці два роки чи не кожен господар збудував сарайчика для дров (на присадибній ділянці чи в господарчій зоні) або знайшов місце під балконними нішами.
— Чи повернуся назад до центрального опалення? — міркує пан Арсен. — Якщо температура води на виході з котельні буде хоча б 80°С, і правитимуть за тепло не 100 гривень, то чому б і ні? Тим більше, що теплосистему збережено.
Але, мабуть, такого споживацького “щастя” — висока температура за низьку ціну — не буде вже ніколи. “Бюджетні” котельні Володимирця до зими підготувалися відсотків на 80-85 і в опалювальний сезон включилися вчасно. Всі дитячі та шкільні заклади забезпечно автономним опаленням і паливом. У селищі планується провести реконструкцію системи теплопостачання, адже існуючі теплотраси не ремонтували вже 30 років. Тож в наступному році комунальне підприємство “Теплоенерго” хоче провести корінну реконструкцію теплової мережі та котельні райцентру, для чого потрібен кредит у сумі 460 тисяч гривень. Таке капіталовкладення окупиться через кілька років, адже котли працюватимуть і на торфобрикеті — паливі, яким стовідсотково може забезпечити весь район місцеве підприємство “Володимирецьторф”.
Але володимирчани, які вже відчули, що тепер тепло у домівці — в їхніх руках, а не в марних надіях на “Теплоенерго”, мабуть, не захочуть міняти “шило на мило”.