У Рівному розгорівся новий публічний діалог щодо вшанування пам’яті полеглих військових. Приводом для цього стала ідея муралу на центральному Майдані на Соборній, на місці монументального панно. Цю ідею різко розкритикувала графічна й діджитал дизайнерка, арт-директорка та дослідниця дизайну з Рівного Олександра Корчевська, назвавши таку практику «новомодною некромантією» та закликавши до чесної розмови про її доцільність і наслідки.
Естетика та етика: чому мурал викликав критику
На думку Олександри Корчевської, пропонований мурал має «нульовий рівень художньої майстерності» і зіпсує обличчя всього центрального Майдану. Вона наголошує, що, вшановуючи лише одного героя на центральній вулиці міста, ми мимоволі знецінюємо всіх інших загиблих воїнів.
Втрату завжди боляче переживати. Але навіть якщо вам дуже болить, піднімати одного героя вище за інших — це знецінювати всіх решту,
— зазначила Олександра Корчевська.
Вона також висловила побоювання щодо «муральної війни», де кожен будинок, де жили полеглі військові, може мати свій мурал, що спричинить конфлікти між родинами за право бути зображеним. Публіцистка порівнює цю практику з «тотемізмом», коли живих «розпинають» на стінах.
З нею погоджуються й інші коментатори. Володимир Стасенко підкреслив, що «кожен мурал — це втручання у архітектурний простір» і має детально продумуватися. Тарас Грицюк, знайомий із загиблим Тарасом, зауважив, що Герой «не підтримав би таке кічове та позбавлення креативу вшанування пам’яті», назвавши пропоноване рішення «інтелектуальною лінню». Також звучали побоювання щодо довговічності муралів: «Коли фарба на обличчі бійця пошкодиться, відпаде, це як буде? Биті пікселя?» — запитує Yevgen Sadko.
Аргументи «за» та пошук компромісу
Водночас, пролунали й інші думки. Деякі коментатори ставили під сумнів, чи знала Олександра Корчевська загиблого особисто, на що вона відповідала:
Йдеться не про особистість, а про підхід. Ми говоримо про відповідальність міста у вшануванні всіх полеглих.
Тетяна Воронцова, прихильниця муралу, зазначила, що він призначений для «патріотичного виховання молоді», щоб познайомити рівнян з життям Тараса, який був «активним громадянином ще за життя, не тільки на війні». Вона також вказала, що «мама Тараса оплачує створення муралів… на те, що рівняни прозріли — хто був Тарас!».
Olena Balmazhy додала, що публічні особи (журналісти, актори, громадські діячі) можуть бути більш відомими, і це може впливати на рішення про їхнє вшанування. Вона також зауважила, що «суспільство не хоче “зайвий” раз нагадування про тих, хто загинув на війні», а деяким це «заважає відпочивати в центрі міста».
Іванна Венцурик закликала критиків робити власні проєкти: «Чому одні роблять, бо їм це болить, а інші як та баба Яга. Робіть, де ваші проєкт за які треба проголосувати, підтримати, скинутись гривнею?». Вона також нагадала про петицію щодо знесення незаконної забудови поруч із панно.
Системний підхід проти «інтелектуальної ліні»
Олександра Корчевська переконана, що пам’ять про загиблих має жити у справах, а не лише на стінах. Вона пропонує брати приклад зі світової практики, коли в пам’ять про героїв створюють університети, лікарні або ветеранські бізнеси.
Ветеранські бізнеси й об’єднання, корпуси лікарень і ініціативи, забіги та події, — ось що могло би стати кращим способом пам’ятати внесок полеглих,
— вважає вона.
Дискусія підкреслює відсутність системної стратегії міста щодо меморіалізації. Як зазначила Tatyana Kravchuk, «дуже складно це буде втілити коли навколо будуть обличчя загиблих. А в нас буде весь час пробуджуватися відчуття сорому і провини».
Олександра Корчевська закликає підписати петицію за збереження та реставрацію існуючого панно, щоб «підняти тему з героями у тому форматі, в якому це буде зроблено з повагою до нашої спадщини і інших героїв, чия історія не менш важлива».
Нагадаємо, на сайті міської ради з’явилася петиція, ініційована Максимом Лосінським, щодо збереження та реставрації існуючого монументального панно. Автор і понад шість десятків рівнян вважають, що ця композиція гармонійно вписується в простір. Замість створення муралу, вони пропонують встановити поруч пам’ятну дошку або облаштувати сквер на честь загиблого захисника.
Крім того, триває дискусія щодо облаштування простору біля ЦУМу, де місцева громада виступає проти розширення МАФів. Голова ОСББ Андрій Співак ініціював петицію про демонтаж кіосків, що були незаконно узаконені в минулому. Мешканці будинку підтримали ідею створення на його стіні муралу пам’яті військового Тараса Давидюка, але його реалізація ускладнилася через відмову власників кіосків співпрацювати. Підприємці висунули умову побудови капітальних споруд замість кіосків, що загрожує перекрити частину майбутнього муралу. Через суперечки та аварійний стан стіни, терміни створення арт-об’єкта наразі невизначені.
