В третій день Великоднього тижня традиційно згадують битву під Гурбами, що відбулася у 1944 році на Рівненщині. Це одна із визначних подій, які сталися в історії Української Повстанчої Армії.
Традиційно цю битву обговорюють і історики, і чиновники, і пересічні громадяни. А сьогодні, 14 квітня, на Пантеоні слави відбулися урочистості.
«Нескорений дух і зараз веде наших воїнів у бій. Ворог той самий. Сьогодні на Пантеоні слави відбулася панахида та богослужіння. Особливо символічно, що саме тут, рівненські пластуни склали свою присягу — на вірність Богові та Україні. Світла пам’ять Героям Гурб», – прокоментував у своєму Телеграм-каналі начальник Рівненської ОВА Олександр Коваль.
Гурбенська битва: історичні події
Як повідомляють з Українського інституту національної пам’яті, 21 квітня 1944 року, в урочищі Гурби на Рівненщині відбувся бій південної групи УПА-Північ “Богун” під командуванням Петра Олійника-“Енея” та з’єднання “Холодний Яр” УПА-Південь проти військ НКВД. Кількість повстанців разом з місцевими мешканцями, які до них приєдналися становила близько 5 тисяч. Південна група УПА володіла двома батареями гармат та кілька мінометних ланок. Натомість, війська НКВД мали авіацію, яка виконувала розвідувальні функції, бронепоїзди, 15 легких танків, кінноту. Узагалом число солдат становило близько
30 000.
1 березня 1944-го у Рівненській області розпочалася мобілізація військовозобов’язаних до лав Червоної Армії. Як ідеться на сайті інституту національної пам’яті, до мобілізаційних пунктів відправили 10000 чоловік.
«Найзапекліші бої відбулися 21-25 квітня. Знищивши понад 900 більшовиків, підбивши 5 танків, бійцям УПА вдалося вирватися з оточення ворога, який переважав у силі», – говориться у повідомленні.
Покарання мирного населення
Як часто траплялося після подібних проявів непокірності, мирне населення було каране:
«НКВдівці спалили навколишні села Гурби та Антонівці, а мешканців вивезли. Кількість загиблих військових і цивільних під час тих подій донині точно не встановлена», – повідомляють з Українського інституту національної пам’яті.
Вшанування пам’яті
Сьогодні на місці бою діє Пантеон Слави Героїв Гурбинського бою. Його заклали у 2006 році, а вже згодом там перепоховали знайдені рештки повстанців та освятили пам’ятні символи. У наступні роки пошукові роботи тривали, і до меморіалу додавали нові імена загиблих.
Велике значення має не тільки офіційне вшанування героїв Гурб, неабияка вага саме в народній пам’яті. Свого часу побачила світ праця авторства істориків Ігоря Марчука та Олега Тищенка (редактор Тарас Максименко) «Гурби: квітень 1944-го». На сторінках цього, без сумніву, чудового дослідження можна знайти не тільки детальний аналіз усіх подій, які відбувалися і під час бою, і по ньому, а що особливо цінно – зразки мистецького вшанування героїв: пісні та вірші – від народних до авторських. Пам’ять про героїв Гурб жила в душі народній попри усі спроби її випалити (при чому, як зазначалося вище, випалити у прямому сенсі цього слова).
Від Крутів до Гурб
На перших сторінках згаданої книги можна знайти доволі знакову цитату майора Косенка, учасника бою на Гурбах:
«… І мимоволі пригадуєш Крути, кров впавших крутянців, яка потім підірвала народ до боротьби, їхнє геройство, посвяту… То були Крути, а це Гурби…»
Як влучно учасник бою під Гурбами передав зв’язок між іншою видатною подією в історії України – героїчному спротиву крутянців, які також не склали зброї перед переважаючими силами супротивника. І в історії практично кожного народу є приклади такого героїзму, який викарбувався у свідомості поколінь тією іскрою, яка творила самосвідомість нації. Жертовність та посвята, чин – ось, що не тільки живе у народній душі, але й живить народну душу.
У статті також використані фото з Рівненської ОВА та з zahid.espreso.tv.
