36-річний Андрій Кравчук із села Воскодави — батько трьох дітей і військовослужбовець 503 окремого батальйону морської піхоти. До повномасштабного вторгнення він мав роботу, сім’ю та звичне життя. Сьогодні його щоденна відповідальність — справність бойової техніки, від якої напряму залежить робота підрозділу та безпека військових.
Шлях до армії: кілька спроб і рішення не відступати
Потрапити до війська Андрію вдалося не одразу. За його словами, перешкодою став стан здоров’я, через що у військкоматі неодноразово відмовляли.
«Як опинився в армії? Коли почалася повномасштабна, брата забрали, мене не забрали по стану здоров’я. Три рази я ходив, мене не брали, то тиск високий, в мене він завжди високий, то там у них є інформація про те, що у мене в нозі шурупів накручено, пластина. І я не приходив, мене не брали. Я вже в котрий раз повертаюся з військкомату, дзвонить мама, каже, що прийшла повістка. Я кажу, б’ємо, фотографуй мені. Я вертаюся з нею в військкомат, показую їм, кажу, то що я, прохожу, знаєте», – розповідає Андрій.
Зрештою його зарахували до частини. Уже після цього він дізнався, що служитиме у морській піхоті.
«Я опинився в частині, прийшов вже 101-й ВОС, отримав, приїхали «покупці». Я потрапив в морську піхоту, ще по дорозі не знав, куди, який підрозділ, який батальйон, потім вже дізнався, що 53-й. І так потрапив».
Робота техніка: відповідальність за бойові машини
У підрозділі Андрій отримав посаду техніка. Попри досвід роботи з автомобілями на цивільному житті, військова техніка стала для нього новим викликом.
«Завезли нас в Горішній плавні, і підійшов до мене старший, каже, ти будеш техніком. Все, з того часу я потрошки там дізнавався про техніку, того питав, там десь щось читав, бо не стикався з такою технікою ніде. Взагалі з технікою я маю досвід, тому що я на «свободі», як то кажуть, працював і на СТО, і свої машини є, але з такими машинами, як БМП, вперше стикнувся».
Сьогодні його обов’язки включають контроль технічного стану бойових машин, організацію евакуації пошкодженої техніки та ремонт.
«Я постійно повинен слідкувати і слідкую за технічним станом своєї техніки, вона повинна бути працездатна. Якщо десь так стається на виїзді, коли виїхав екіпаж працювати, щось сталося з машиною, вона не може повернутися своїм ходом, я організовую евакуацію цієї машини».
Від перевернутої машини до пошкоджень після обстрілів
У роботі техніка трапляються різні ситуації — від побутових до критичних. Одну з них військовий згадує як показову.
«Я обертаюся, і передня частина голова машини стоїть, а задня частина вже лежить на боку, просто перекинув. Підігнали з іншої сторони БМП, зачепили тросами за дах, тягнуть, поставить на колеса… Але в результаті ніде нічого не пошкодили, нічого не поламали, машина лишилася без жодних там пошкоджень».
Разом із тим, більшість техніки вже зазнавала пошкоджень внаслідок бойових дій.
«Так, кожна техніка, кожна одиниця вже в нас отримувала прильоти, але своїми силами ми тут стараємося це все усунути, зробити, поварити».
У складніших випадках залучають спеціалізовані ремонтні підрозділи, однак не завжди техніку вдається врятувати.
Побутові труднощі та умови служби
Робота ускладнюється не лише бойовими ризиками, а й умовами місцевості. Зокрема, навесні доступ до техніки може бути обмежений через бездоріжжя.
«От прийшла весна, порозтавали сніги, я до себе на посадку, на даний момент не можу заїхати нічим… Доводилось йти пішки до посадки, де стоїть техніка».
Попри складнощі служби, Андрій розглядає можливість залишитися у війську і після війни.
«Навіть вже коли закінчиться війна, коли ми переможемо, а ми однозначно переможемо, я планую лишитися тут. Але ще є в мене дружина, яка забороняє мені то робити, вона категорично проти… В мене просто троє дітей, я маю право списатися, але я того не роблю, я не можу покинути хлопців, покинути техніку».
