29-річний боєць із Рівненщини, відомий під позивним Туман, врятував життя десяткам побратимів на фронті та навчив майже тисячу бійців ефективно діяти в умовах бою. У минулому він працював інструктором у тренінговому центрі, а нині служить у поліції в стрілецькому батальйоні, продовжуючи допомагати військовим і цивільним.
Історію “Тумана” розповіли у Поліції Рівненської області.
Свій шлях у силових структурах Туман почав у 2019 році у секторі реагування патрульної поліції. Пізніше він став інструктором у тренінговому центрі, де навчав колег вогневої, тактичної та фізичної підготовки.
«Коли розпочалось повномасштабного вторгнення хотів продовжити службу у 3-й штурмовій, але отримав відмову. Відтак перейшов до роти поліції особливого призначення. Там пройшов курси бойового медика, після чого півроку був відряджений на передову у складі підрозділу «Захід». Ми брали участь у зачистках ворога на Лиманському напрямку», – пригадує поліцейський.
Від початку формування Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють» Туман без вагань приєднався до її лав. Як бойовий медик він брав участь у штурмових операціях на Бахмутському напрямку.
«У «Люті» несуть службу вмотивовані, завзяті та круто підготовлені бійці. Які готові йти вперед та нищити ворога. Тому цей підрозділ дуже поважали і поважають усі суміжники», – зазначає боєць.
Лейтенант поліції розповідає, що сучасна війна суттєво відрізняється від початкових етапів, зокрема через активне використання дронів як нашими, так і ворожими силами.
«Навіть якщо поранення спершу здається не критичним, згодом може призвести до смерті. Тому нехтувати алгоритмами надання медичної допомоги не можна ніколи».
Одним із найважчих моментів на фронті Туман називає надання медичної допомоги побратимам після ракетного обстрілу:
«Я саме готував свою групу з медицини. Ми всі кинулися надавати допомогу пораненим. Через загрозу повторного удару «швидкі» близько не під’їжджали. Почалася паніка. Я побачив, що хлопці намагаються допомогти всім одразу. Але так ми втрачали тих, кого ще можна було врятувати. Тому зупинив їх і почав визначати пріоритетність постраждалих: спершу тим, у кого є шанс, а потім – тяжким».
Боєць переконаний, що одного навчального сертифіката для ефективної роботи недостатньо:
«Потрібно завжди вдосконалюватися, щоб на полі бою підтверджувати свої знання. Я особисто супроводжував групи на позиції. Для мене це було принципово. Якщо я готував людей, то маю показати власним прикладом маршрут, дії, поведінку. У такі моменти тобі довіряють, а це – найголовніше».
Згодом Туман долучився до новоствореного стрілбату поліції Рівненщини, де продовжував навчати бійців та розробляти алгоритми евакуації поранених і загиблих. Одним із найнебезпечніших завдань стало повернення тіла полеглого побратима: разом із товаришем вони штурмом взяли посадку та витягли загиблого суміжника.
Страх, за словами Тумана, завжди присутній:
«Особливо він переповнює, коли збираєшся на позицію і їдеш у бронемашині. Проте, на самій позиції страх відступає».
Позивний боєць пояснює просто:
«Туман – це про порятунок. У ньому безпечніше переміщуватися між позиціями та виконувати завдання».
Туман продовжує стояти на варті життя та боротися за вільну Україну. Разом із побратимами він готовий захищати рідну землю стільки, скільки буде потрібно.
Читайте також про незламного воїна із Костопільщини: історія Володимира Кореви, який втратив ногу на фронті
