Біжи, Сушко! Біжи!
Мабуть, ви здогадалися, що назва мого сьогоднішнього посту пов’язана зі знаменитим фільмом “Форрест Гамп”. Зв’язок досить далекий, але він є, бо темою мого сьогоднішнього дослідження були таксомотори міста Рівне.
Почну із загального. Середні розцінки на проїзд у таксі набагато вищі, ніж, наприклад, у Чернігові. Так, за даними самих же перевізників, яких я обдзвонила (5 фірм), та власного досвіду пересування містом, мінімальна вартість подорожі складатиме 15 грн (до 2 км). Хтось їздить до 2 км взагалі? Далі — 1,5-3 грн/км.
Приблизно максимальна вартість поїздки містом становитиме 28 грн + 1 грн до будь-якого пробігу вночі.
Особисто їздила тричі за 19, 21 та 23 грн. До прикладу, в Чернігові “посадка” коштує 10-13 грн (до 4 км).
На питання “Чи можна замовити екскурсію містом?” лише один диспетчер відповів, що у них такої послуги немає. Усі інші пропонують винайняти машину погодинно (40-60 грн/год.) і обіцяють дати водіїв, що добре знають місто і щось можуть розповісти, екскурсоводів, звісно, немає, з англійською також туго.
Недобудований міст та недорозвалений замок
Подорож за місто — завжди цікава і приємна пригода, особливо коли є що подивитися і кумпанія збирається весела. От саме так ми і з’їздили в Корець в рамках завдання “Екскурсія за містом”. Одразу скажу, що варіантів, куди поїхати навколо Рівного, багато: вузькоколійка у Володимирецькому районі (на яку я, на жаль, не потрапила…), Городок, Березнівський район і так можна перелічувати ВСІ без винятку райони Рівненської області — дуже багато чого є подивитися.
Для подорожі обрала Корець — там є жіночий монастир, якому допомагала кохана Пушкіна, руїни замку, недобудований міст та Ленін з головою Шевченка — як на мене, суперовий набір!
Корець — невеличке містечко, десь за 70 км від Рівного, що розляглось на мальовничих берегах річки Корчик, яка, до речі, колись була кордоном з Польщею.
Суто жіночі розваги і не тільки
От я думаю, багатьох уже зацікавила назва;) Більшість, мабуть, подумали про манікюр-педикюр і теревені — аж ні! Сьогодні розкажу вам, як у рамках завдання “Досліджуємо розважальні центри” вперше стала на ковзани, трохи не вбилася в кінотеатрі та ще дещо.
Тож усе по порядку.
Увечері поїхала кататися на ковзанах. Розвага ця знаходиться в розважальному комплексі “Екватор” і коштує, залежно від часу, 20-30 грн за сеанс (45 хвилин). Ми потрапили на один із найдорожчих сеансів — бо ввечері (26 грн).
Гральний інтернет
У рамках проекту “Інше місто” довелось мені шукати у Рівному інтернет, бажано халявний. Взагалі, все місто прикрашене яскравими вивісками інтернет-клубів. От туди я і пішла “чатитися”. Звісно, здогадувалася, що з самим інтернетом буде туго, але таки пішла.
Першим на моєму шляху був інтернет-клуб навпроти 12 школи. Всі вікна заклеєні кольоровою плівкою, всередині темно і накурено. У невеликому приміщенні стоїть барна стійка і до десятка ігрових автоматів — комп’ютерів, на перший погляд не бачу, але вирішила перепитати у жіночки за стійкою:
— У вас інтернет є?
— Ні, нема.
— Так у вас же на вивісці намальовано знак інтернету…
— Але нема.
— І що, одні ігрові автомати?
— Так, тільки вони.
Ну добре, нема то й нема.
Замість господаря — хазяйка
А чому назва така, бо здогадуюся, що будуть ще й поза рамками проекту;) Дорогі рівняни! Сьогодні звертаюся до вас востаннє у рамках проекту “Інше місто”. Опишу сьогодні моє останнє завдання — спробу зустрічі з представниками місцевої влади, а також трошки підсумую ці три тижні.
Тож, щодо органів місцевого самоврядування.
Початково завдання сьогоднішнього дня звучало як “Зустріч з мером” міста Рівного. При чому я не представлялася як журналіст чи блогер проекту. На жаль, Володимир Євгенович поїхав у відрядження до Америки, а наступний його прийом буде 26 квітня… як розумієте, мене в цей момент уже в місті не буде…
До речі, всю цю інформацію мені розповів черговий, що знаходиться на першому поверсі. А розмова була приблизно така:
— Ви куди?
— А де приймальня мера?
— А що вам потрібно?
— На прийом до мера.
— Е, нє, його нема, і ще днів десять не буде (а це було 11 квітня), то приходьте 26-го.
А тепер про підсумки.
Мінуси.
Громадські туалети, яких нема; вода — не дуже якісна, правоохоронці — незрозуміло як присутні в місті — то не знайдеш, то дуже зловживають; відсутність серйозних історичних пам’яток у місті (треба попрацювати над бункером Коха, зробити екскурсію в стилі “Бандитський Чикаго”, тільки “Війна в Рівному” зі стріляниною і екшеном — ну це мої такі фантазії, може, вони комусь припадуть до душі. У будь-якому разі все це потрібно експлуатувати); важко знайти колоритні, притаманні місцевості страви (ви вже, мабуть, знаєте, що на пошуки мацика я витратила близько двох тижнів і знайшла тільки завдяки контактам, які мені надали колеги, а пересічний турист і знати не буде, що воно таке взагалі є), дуже мало ВайФаю в місті.
Плюси
Харчування — відносно дешеве, проживання на будь-який гаманець, громадський транспорт — поки що дешевий і досить зручний, Зоопарк у хорошому стані, маса красивих місць і маршрутів в області, бурштинова історія краю, криївки, чудовий театр, багато сувенірних лавок з місцевими (буковинськими) товарами, колоритні місцеві ринки.
І взагалі…
Скажу відверто — я зустрілася і познайомилася з десятком, мабуть, хороших людей, зв’язок з котрими точно буду підтримувати! Вже після першого тижня перебування в місті перестала почувати себе туристкою. Приїжджою — так, але не туристкою. Впевнена, що ще повернуся, бо не встигла ж я з’їздити на вузькоколійку, та й є куди вертатися! Анітрохи не шкодую про подорож. Навпаки — великий досвід, справді “інше” місто, хороші люди!
Дякую вам, жителі Рівного, за те, що щиро приймали і не ображали, за колорит і мову, за дух!
Приїжджайте в гості до Чернігова!!!
Цілую, люблю, Сушка.
