Наталія-Марія Фарина: Кохання — це стежка, устелена квітами

— Нам, українцям, пощастило найбільше, бо у нас є два слова на позначення цього почуття: “кохання” і “любов”. Любов до батьків, до друзів, до ближніх, а кохання — це почуття до протилежної статі, пристрасть. Мені здається, що це почуття не кожному дано. Вона мов небесний дар. Дуже важливо, щоб у коханні була гармонія. Я маю на увазі не лише взаємність, розділеність почуттів. Потрібно, щоб співпали якісь внутрішні вібрації людей.
— Кохання дається лише раз у житті, чи людина здатна кохати декілька разів?
— Мабуть, одного разу мало. Є, правда, люди, які закохуються раз і назавжди. Але я думаю не так. Хоча переконана, що кохання приходить нечасто. Багато разів можна переживати лише пристрасть.
— Ви емоційна людина?
— Дуже.
— А не боїтесь проявляти свої емоції?
— Чому я повинна боятися? Навпаки, не можна зажиматися. Нас колись вчили, що потрібно стримувати свої емоції, почуття, нас вчили жити під вуаллю. Але як великим гріхом є мати талант і стримувати його, мати голос і не дарувати його людям, так і гріх ховати свої почуття. До мене любов приходила поступово, мабуть, і через те, що я багато співала про кохання. Коли людина закохується, вона піднесена, не бачить недоліків інших, усе, що оточує її, видається рожево-прекрасним.
— Тобто любов сліпа?
— Так.
— І можна любити людину негідну?
— На жаль, дуже часто так і відбувається. Але на те нам і був даний розум, щоб розібратися. Спочатку виникає пристрасть, запаморочення, бажання, але не варто йти за першим позовом серця, бо ж можна наламати дров.
— Чи можна сказати, що ваша творчість додала барв у ваше життя і почуття?
— Так, безумовно. Коли в житті є інтерес, людина розквітає, тоді хочеться працювати, хочеться жити. Якщо жінка розкрита, якщо їй комфортно, вона може насолоджуватися коханням, і навіть виглядає краще. Як може людина подобатися собі й іншим, якщо вона замкнута, закрита сама в собі?
— А як же щодо болю? Біль слід ховати, чи навпаки показати людям і таким чином очиститися?
— Якщо цей біль від нерозділеного кохання, то людина схильна переживати це в собі, трансформувати енергію в інше русло, в роботу, в творчість, в релігію. Багато артистів підбирають репертуар за душевним станом, якщо їм добре, вони співають веселих пісень, якщо ж погано, то “тужать”... Я ж намагаюся не виносити на сцену особисті переживання. Коли ти сповідаєшся, тоді не ти керуєш, а твої переживання. Артист повинен бути щирим, але все тримати у своїх руках.
— На сцені, але без маски?
— Так. Якось я співала романс Чайковського “Забыть так скоро”, на той час у моєму особистому житті були подібні мотиви, тому одного дня я заспівала його востаннє.
— У вас було відчуття душевного стриптизу?
— Так, я почувалася відкритою, вразливою, оголеною.
— А взагалі любов — це почуття, яке творить чи руйнує?
— Знаєте, зараз я співаю нову пісню, де є такі слова “Кохання — це вогонь вулкану, що спопеляє наші серця”.
— Тобто, любов руйнує?
— Так, руйнує. Руйнує старе, щоб відродити щось нове. Бідні люди, які не пережили цього вулкану і цього піднесення.
— На вашу думку, поняття кохання модифікується з часом?
— Так, і це дуже гарно відображено у піснях. Згадаймо хоча б відомий український романс “Ніч яка місячна..” Яка в ньому ніжність, турбота, любов! А тепер які пісні? Жінка втратила свою корону. Нині ми оберігаємо не образ матері, що виховує діток, не кохану жінку, а складаємо хвалу чоловікам. Ось так змістилися акценти. Чоловіки не вміють залицятися, приділяти жінці увагу. Вони стали інертні і не відчувають себе ні захисниками, ні завойовниками. Та й жінки розучилися дозволяти чоловікам завойовувати їх. Вони самі зруйнували свою корону.
— Побутує думка, що не варто псувати чай лимоном, каву цукром, а шлюб коханням. Чи розділяєте ви її?
— Ні, вважаю, що це не мудро. Найбільша цінність тому коханню, яке закінчується шлюбом. Ні, не закінчується, а продовжується, бо у шлюбі виникають зовсім інші взаємини. У співжитті є не лише кохання і пристрасть, там і терпимість, і повага, і взаєморозуміння. У сімейному житті кожна людина повинна розкритися, обмінятися з партнером своїми найкращими рисами, а потім оце найкраще подарувати людям.
— Шлюб — це випробування коханню, чи подарунок?
— Випробування. Кермувати сімейним човном слід дуже обережно і рівно. Люди виховуються в різних сім’ях, на різних цінностях, традиціях. Тому так важливо, хоч і нелегко сформувати свої спільні сімейні цінності і традиції. З часом виникають інші проблеми. Якщо жінка перехоплює ініціативу, то чоловік залишається “не у дел”. Він втрачає лідируючі позиції. У таких випадках він або погоджується на другу скрипку, або усвідомлює, що шляхи розходяться. Але у шлюбі є не лише проблеми. Дуже часто після одруження чоловік бачить жінку іншими очима, він дивується тому, як мудро і шляхетно чинить його дружина, яка вона турботлива, любляча і мудра.
— У коханні є якийсь ідеал?
— Ідеального кохання не буває. Кожен будує кохання по-своєму, кожен сам шукає свою стежку, встелену квітами.