18.12.2003, 20:34

Цирк поїхав — клоуни лишились

Зараз напевно нікого не дивує, чому будівлю Верховної Ради вінчає купол. Вона з кожним днем все більше стає схожою на цирк. Шум-гам, заїжджі контрактні актори — найдешевше видовище для бідних. Під Новий рік все гучніше б’ють барабани. Готується смертельний номер. Ось-ось з-під купола, без страховки, мають кинути визначальний для країни законопроект політреформи. Яким він буде, знає лише дирекція цирку і сам власник Карабас-Барабас. Від передчуття плачуть Мальвіна і П’єро. А той, хто народився з довгим носом, з ним і залишиться. Такі умови жанру.

Нещодавно Суд К° прокоментував статті циркового уставу чітко. Ніхто вас не позбавляє невинності у праві вибору. Ці 450 клоунів можуть спокійно від імені народу вирішувати його подальшу долю. І це буде виглядати Всенародно.
З дитинства не люблю цирк — там дурно пахне, бігають по колу, або ж танцюють на місці. Оплески зривають лише хижаки і екстремали. Недарма, коли цирк знімається з місця... трава довго не росте. “Сняли бабки и уехали” — такий принцип кочівників від великого мистецтву обману. Найгірше почувати себе ошуканим.
Ніхто не кричить: революція іде, але вона відбувається. На зміну Вовочці патрони подавати поставили якогось Гавроша. Щоб усе виглядало по-справжньому, як за часів французької революції. По телевізору показово демонструють навчання міліції з присмирення можливих демонстрацій і кажуть, що завдяки останнім виборам в Росії ця імперія стане передбачувана. А коли так, то читайте історію...
Цирк поїхав — клоуни лишились. Це прислів’я для нашої сучасної української демократії. Не дай Боже, щоб про всю нашу глухоніму націю. Адже це ми, конституційна більшість. Розумієте, ми, а не під триста хохлуїв з мандатом недоторканості, і Конституція — це кодекс наших прав. Не забувайте про це...

Куди не йди — сліди в золі.
Добро і Зло. Брехня і Правда.
В краю Безчестя і Безвладдя
Ступають на одні граблі...