Повірив Шелтону і не помилився

В той же час і більшості людей, і нашій медицині, і пресі відомо, що багата Америка страждає від тих же інфарктів, інсультів, раку, діабету... Але в останні роки в них намітився справжній бум моди на здоров’я.
Експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) вважають, що стан здоров’я людини визначають: індивідуальний спосіб життя на 50 %, умови зовнішнього середовища на 20%, спадковість на 20% і робота медиків усього на 10%. Відомий учений, хірург і письменник М. Амосов писав: “Не сподівайтеся на медицину. Вона непогано лікує багато хвороб, але не може зробити людину здоровою”.
Я багато років страждав від великої кількості хронічних захворювань, а останнім часом став відносно здоровим у свої 63 роки. Тож хочу поділитися досвідом з людьми, котрі страждають захворюванням органів травлення, і зокрема, хронічним гастритом.
Медикаментозним шляхом шлунок не лікується. Але й та, в основному молочна, дієта, що прописують хворим наші терапевти, позитивних результатів не дає. Я не зустрічав людину, яка б вилікувала шлунок традиційним способом і стала їсти усе без обмежень. Перебуваючи на дієті, ці страждальці набувають інших важких хронічних недуг, які часто призводять до найсумніших наслідків.
Пролежавши в лікарні 1,5 місяця у передінфарктному стані, я виписався руїною. Без нітрогліцерину жити не міг. Про оздоровлення голодуванням чув давно і, коли в лікарні звернувся до лікаря з питанням: як почати голодування, відповідь була такою: “Не знаю”. Через кілька місяців, придбавши книгу П. Брегга “Чудо голодування”, я почав виконувати систему повністю, і навіть більше того — щотижня встановив 2-добові пости. І це при фізичній роботі у ливарному цеху. Десь через півтора-два роки, отримавши з багатьох позицій значні поліпшення, я не відчув оздоровлення шлунка, яким прохворів велику частину свого життя.
Помітив, що під час 7—10-денних голодувань, іноді годинами терпів неймовірні болі в шлунку.
Отже, на тлі загального оздоровлення шлунок продовжував хворіти. У пошуках відповіді на це питання я змушений був серйозно проштудіювати працю Г. Шелтона “Про правильне поєднання харчових продуктів”. У її основі, як він сам стверджує, наукові розробки нашого великого фізіолога І. Павлова. Матеріал Шелтона можна добре зрозуміти, тільки буквально експериментуючи на своєму хворому шлунку. І ось через півроку, при скрупульозному харчуванні за Шелтоном, відчув, що можу дозволяти собі і цибулю, і часник, і багато чого іншого, що було забороненим.
Зараз я дуже добре розумію твердження Г. Шелтона, що основна кількість хронічних захворювань укореняється в нас при неправильному сполученні харчових продуктів. І як доводиться шкодувати, що на телеекрані знаходиться місце “Смаку” Макаревича, чи “Смачно з Борисом Бурдою” і немає місця загальнодержавній програмі оздоровлення населення. А вона ж, у визначеній формі, існувала на Русі до реформування християнства в 1700-х роках. І в голодуванні очисному — а це піст — немає нічого нового, усе добре забуте старе.
Люди, котрі страждають “шлунком”, а, як правило, у таких нездорова вся система травлення, повинні усвідомити, що те сполучення продуктів, яке одержують вони, і є основною причиною їхніх захворювань. І якщо для всіх, хто страждає різними хронічними захворюваннями, найдієвішим є очищення організму і харчування правильним сполученням продуктів, то для “шлуночників” — це єдиний вихід. Фітотерапія, якою я займався багато років, поліпшень майже не дала. Та й не могла дати з причини неправильного харчування. І якщо комусь, як вони пишуть, голодування не підходить, у чому я дуже сумніваюся, хоча таких у спілкуванні зустрічаєш більшість, то харчуватися, як кажуть, “роздільно”, а точніше за Шелтоном, і особливо “шлуночникам” — просто необхідно.
Візьмемо простий приклад: хто вигадає присмачувати м’ясне блюдо цукром? Навіть непосвячений скаже, що це несумісно. Але ж картопля — майже найчистіший крохмаль, знаходячись у шлунку, перетворюється у вуглевод моносахарид. Усе, що з цукром, у певних умовах — це бродіння.
М’ясо з цукром в умовах шлунка, а тим більше хворого — це гниття ( чи не звідси відрижка тухлим яйцем, добродії шлуночники?) І якщо наша кулінарія не мислить себе без цукру, то в м’ясних блюдах цукор присутній у вигляді картоплі і борошняних гарнірів.
І.Павлов стверджує, що кожен монопродукт: м’ясо, хліб, молоко і т.д. вимагає тільки свого шлункового соку. А як себе почуває хворий шлунок, якщо в нього помістили їжу, яка вимагає свого окремого шлункового соку?
І якщо основна маса шлунків витримує це “приємне насильство”, то хворий (тому він і хворий) — не витримує, і в ньому відбувається запалення слизової оболонки. Особисто я картоплю їм кілька разів у рік з рослинною олією, часником і цибулею — природно, без хліба. Починаю день картоплею і нею закінчую: і нічого більше. Борщ і каша — їжа наша — так казали у давнину, і тому були здоровими і пишалися довгожительством. Поки не завезли картоплю.
Усім, кого зацікавив мій досвід, радив би придбати книгу Герберта Шелтона “Про правильне поєднання харчових продуктів” і дуже уважно її вивчити. Тільки оригінал дає можливість зрозуміти велич цієї праці. Розумію, наскільки важко засвоїти науку, що підносить нам знання, які зовсім суперечать тим, що одержували ми від медицини, преси і науки “про смачну і здорову їжу”. Але прагнути зрозуміти необхідно.
Нам така наука дуже потрібна. Офіційна медицина, та й сама держава, не квапляться з поширенням знань.
10—7-денні пости — це той мінімум, що необхідний хворому шлунку, щоб його стінки і залози відчули очисний струс. Пости від 7 до 14 днів дають ґрунтовне очищення всього організму, і після них навряд чи є необхідність очищати окремі органи.
Для шлуночників, безсумнівно, найголовнішим є питання харчування. Тут неминучий шлях проб і помилок. Але твердо треба засвоїти, що існують продукти:
1. Білковомісткі як тваринного, так і рослинного походження;
2. Крохмалемісткі — потенційні вуглеводи і вуглеводи фруктового походження;
3. Жири тваринного і рослинного походження.
У Шелтона вони розбиті ще й на підгрупи, що дуже істотно. І от ці три види продуктів абсолютно несумісні, особливо для тих, у кого гастрит. Фрукти, наприклад, взагалі ні з чим несумісні. Їх потрібно їсти сирими й окремо від іншої їжі. Зрозуміти це досить важко, бо за традицією фрукти подають на десерт.
Хочу загострити увагу шлуночників на цій проблемі. Адже їм доведеться ламати звички і традиції, тримаючи себе в постійній “вузді”. Але звикнувши харчуватися роздільно, людина, котра настраждалася від болів у шлунку, не буде відчувати незручностей.
Сіль бажано виключити з раціону цілком. З молочних продуктів я порекомендував би тільки самий сир, або у сполученні з некрохмалистими зеленими овочами.
Салати на основі сирої капусти треба ввести до 40 відсотків свого раціону. Треба також врахувати, що морква і капуста в сирих салатах несумісні (крім того, салати із сирих овочів не треба присмачувати олією чи оцтом). Однак, якщо хтось почуває себе нормально, вживаючи салат з капусти і моркви, то заради Бога, справа ваша.
Каші варто варити на воді і з мінімальною кількістю олії і вживати десь через 1,5 —2 години після салату чи фруктів. Усе, що перераховано і про що не сказано, потрібно їсти без хліба.
Загальновідомо, що м’ясо, рибу і яйця потрібно їсти тільки з некрохмалистими овочами. Вареники, пельмені шлуночникам треба виключити з раціону раз і назавжди.
Якщо комусь з гастритників припаде до смаку відварений рис з курагою — то на здоров’я. Повторюю, багато чого в харчуванні — індивідуально.
І на закінчення про хліб. Комусь здається, що їсти просто хліб — це доля жебрака. Але проте хліб треба їсти окремо з рослинною олією. На десерт — кілька ковтків хлібного квасу, ніяких чаїв і т.д. Горіхи теж слід їсти окремо. І після них довго не вживати крохмалі і вуглеводи.