Мисливець, що “полює” за дзвіночками

Пивні кухлі та дзвіночки мирно уживаються в одній з кімнат будинку пана Едуарда. Рушниці й іншу мисливську зброю він теж колекціонує, але ретельно зберігає їх у сейфі. Отож, побачити й почути у всій красі вдалося лише дзвіночки та пивні кварти.
Пристрасть до колекціонування розгорілася у сім’ї Герасимчуків під час першої поїздки за кордон, коли постало питання, який сувенір на згадку краще привезти. Після недовгих сімейних обговорень вирішили купувати тарілочки із зображенням країни, дзвіночки та пивні кухлі. Однак не всюди таланило зустріти ці три речі разом. Скажімо, у Туреччині місцеві мешканці пива не п’ють, а лише пропонують його туристам, розповідає Едуард Герасимчук, і купити кухлі не вдалося. Їх там просто не виготовляють. На Кіпрі теж немає оригінальних кухлів, тому що пиво — не їхній напій. Не вдалося знайти дзвіночки та кухлі в Ізраїлі. Зате страшенно пощастило у Чехії, де пивні традиції чи не найстаріші у світі, та Австрії, звідки перший колекційний кухоль. Його унікальність полягає у тому, що на ручці великої пивної кварти є спеціальна поличка, на якій зручно розмістився маленький кухлик. Спеціально для горілки, щоб виправдати майже народну мудрість “Пиво без горілки — гроші на вітер”.
— Саме цього кухля уподобав Уповноважений Комітету зі свободи слова в Рівненській області Віктор Данилов. Член блоку “Наша Україна” Геннадій Удовенко, коли був у гостях, вибрав австрійський кухоль із зображенням мисливця на кришці. З кухлів пили пиво Юрій Луценко, Віталій Цехмістренко. Колекцію збирав не задля того, щоб стояла у шафі, а щоб нею користуватися.
Іноземних кухлів у колекції Герасимчуків понад тридцять, але з кожним сімейним святом чи днем народження їх кількість збільшується: друзі, родичі, знайомі, знаючи про вподобання глави сімейства, дарують йому щось для поповнення “фондів”. Українські кварти з написами всіх відомих вітчизняних виробників стоять окремо в барі і їх підраховувати у домі ніхто не брався. Дуже хочеться колекціонеру заволодіти кухлем “1715”. Він навіть просив друзів зі Львова купити його. Але вони, завітавши у фірмовий магазин і побачивши ціну, сказали: “Едуарде, ну його до біса, такий дорогезний”. Кухоль-то повністю зі срібла.
Траплялися у житті Едуарда Герасимчука й нетрадиційні способи поповнення колекції. Щоб отримати кварту в барі з однойменною назвою містечка Обермундоф (Німеччина), рівнянину довелося виконати умову власника:
— Коли запитав офіціанта, чи можна купити півторалітрову кварту, він відповів, що тара не продається. Тоді я поцікавився, скільки б довелося заплатити, якби кухоль розбився. Господар сказав: три таких (випити). Як бачите (задоволено посміха-ється — авт.), він у колекції.
І якщо перший кухоль відкрив рахунок у 1995 році, то коли почав дзвеніти перший дзвіночок, пан Едуард не пригадав. Зараз їх у домі майже сто! Без одного. Їх купували і привозили з різних країн світу. Є тут російські, американські, голландські, керамічні, бронзові, скляні, фарфорові. Власник навіть похвалився, що серед голосистих улюбленців є особливі, дзвін яких лікує та заспокоює. І одразу ж дістав одного та задзеленькав. По кімнаті рознісся тремтливий звук, який, здавалося, розбігся по тілу ніжними переливами.
Як зізнався пан Едуард, на купівлю предметів у колекцію впливають особливості країни. Об’їздив як турист і в справах майже всю Європу, не побував лишень у Норвегії, Фінляндії, Швеції та Англії. Часто доводилося купувати щось, аби лишилося на згадку. Якщо є хоч якийсь вибір, то на придбання витрачається чимало часу. Можна було б піти у будь-яку сувенірну крамничку навіть у Рівному й набрати там кухлів та дзвіночків, розмірковує колекціонер, але мета цього зібрання зовсім інша, та й особливої цінності воно не представляє. Раритетність подібних виробів майже відсутня, у сувенірних крамничках такого добра вистачає. Це швидше пам’ять про якісь гарні сімейні події, погоджується дружина Світлана й відкриває особливу таємницю чоловіка:
— Як пристрасний мисливець, у європейських країнах найбільше часу він витрачає на огляд, вибір і купівлю мисливської амуніції. Будь-які дрібнички собі, товаришам, колегам вибираються з таким азартом, що буває навіть страшно підійти. І, напевно, сильніше плекає свою колекцію зброї, в якій є рушниця 1914 року та справжній кортик головного лісничого Німеччини (1933 рік), який занесений у світові каталоги зброї.
Задатки колекціонування в Едуарда Герасимчука виникли у 1985 році, коли на півфінал чемпіонату світу зі спідвею спеціально разом з Віктором Чайкою (міський голова Рівного) випустили тарілки, на яких було написано “спідвей”, “Ровно” англійською мовою. Прикро, що крім отих пам’яток, сувенірів більше не робили. Якщо місцеві можновладці їдуть за кордон, що вони везуть, аби представити Рівне на міжнародному рівні? Вироби з бурштину (якісь відсторонені картинки-пейзажі), і треба ще пояснювати, що вони виготовлені в такому-то місті, обурюється пан Герасимчук. А достатньо було б виготовляти тарілочки, футболки, вимпели з назвою міста. Якби на льонокомбінаті й фабриці нетканих матеріалів відновили виробництво серветок і рушників з символікою Рівного, на магазинних полицях такі вироби не залежувалися б.
... До колекціонування сім’я Герасимчуків мимоволі залучає і друзів. На якусь сімейну дату вони подарували своєму товаришу чотирьох слоників із каменю. На день народження іменинник від синів отримав ще двох. А коли дружина піднесла йому третього, в серцях вигукнув: “Тепер я знаю, що буду колекціонувати!” Але це вже зовсім інша історія...
Спілкувалася