Ми у Facebook
06.09.2007, 00:00

І навіть поцілунок під хвіст!

“ОГО” цікавилась особливостями місцевої рибалки та полювання.

Вісімдесят кілограмів риби – за дві години
Мисливство та рибальство — це здорові, генетично закладені інстинкти добувачів у чоловіків. Так вважає директор служби “Радіотаксі 001” Олег ПОЛІЩУК, він же незмінний герой передачі “Чоловічі розваги”, яка виходить на каналі “Рівне-1” по суботах о 21 год 10 хв. Його рибальський стаж почався з п’яти років, а географія хобі поширилась і на екзотичні країни. Він каже, що це захоплення — життєва філософія, адже вода — це стихія, яка спонукає думати. І хоча, вважає пан Олег, цю ейфорію важко передати словами, говорити про це може до нескінченності.
Свою першу риболовлю з сусідом у 5-річному віці він добре запам’ятав. Це було у Бабині Гощанського району, а першим уловом став малесенький карасик.
— Мені сказали, що клює, я його витягнув. І достойно пішов класти в садок, — згадує Олег Поліщук. — Правда, випустив половину рибу, яка там була. Пам’ятаю також, як у школі їздили на риболовлю в Козлин — з однокласниками втрьох на одному “лісапеті” без рами!
З тих пір пан Олег рибалив не в одній екзотичній країні. А в Португалії йому пощастило найбільше. Буквально за дві години він наловив до 80 кг риби ашуга, схожої на нашого окуня. Згадує, що спочатку глянув на тамтешні снасті — ого-го і супер-пупер. А потім купив собі звичайний спінінг за 10 євро, прилаштувався біля колеги, який тільки й встигав класти рибу. Португальці цікавились, на що він ловить. А то був звичайний силікон червоного кольору. Звісно, що потім з апетитом тією рибою і поласували в гарній компанії. А вже наступні рази там же йому зовсім не щастило на улов.
— Там ловити рибу — недешеве задоволення, — пояснює рибалка. — Місцевий мільйонер має таке озеро, як Басівкутське, у приватній власності. Він особисто дає дозвіл на ловлю. Не можна ловити рибу меншу 30 сантиметрів, за цим строго слідкують охоронці з автоматами. Якщо в тебе таку рибу побачать, то штраф за це до п’яти тисяч євро. Проблема в тому, що там море риби, коропу — як сміття, а в нас її майже немає. На Рівненщині з цим біда.
Пан Олег вважає, що коли чоловік “хворіє” мисливством чи рибальством, то сім’я повинна з цим змиритись. Він вибрав риболовлю, бо стихія води (як і вогню) дає людині можливість думати: тиша, спокій, з природою один на один і гарна компанія — це словами не передати, це треба відчути. До речі, ще давньогрецькі філософи казали, що дні рибальства не зараховуються в життєвий стаж, бо це періоди, коли людина відчуває себе наче в раю...
Забобонів на рахунок удачі на риболовлі є багато, але у пана Олега є свої правила: не спати з жінкою, не везти рибу ні в якому вигляді: ні тараньку, ні в консервах, бо Фортуна відвернеться. Не брати жінок з собою.
А щодо смаків і вподобань, то Олег Поліщук не має якогось улюбленого місця риболовлі на Рівненщині: як не буває негарних жінок, так і кожна місцинка природи особлива по-своєму.
— Що може бути кращим за свіжозловленого й одразу засмаженого на пательні карася? — продовжує співрозмовник. — Отакого собі на долоньку, просто в борошні і приготованого на олії. Це самий цимес! Решта — збочення. Риба повинна бути рибою і не пахнути якимись спеціями.
“Зловив і назад відпустив”
30 рибалок і два риболовних клуби — “Посягва” та “Робінзон” — об’єднує Федерація риболовного спорту в Рівненській області, яка створена навесні цього року. Президент федерації Іван ЩЕВИЧ, який працює старшим продавцем у риболовному відділі мисливського магазину “Арсенал”, наголошує, що сьогодні рівненські рибалки-спортсмени все більше практикують європейський принцип: зловив і відпустив.
Попри досить молодий вік, рівненська федерація вагомо себе зарекомендувала на всеукраїнських змаганнях. Так, її представники стали бронзовими призерами чемпіонату України з ловлі риби на мормишку, віце-чемпіонами з ловлі на спінінг і друге місце зайняли на чемпіонаті Івано-Франківської області з фідеру. Нещодавно взяли участь у чемпіонаті Вінницької області з ловлі коропа. У загальнокомандному підсумку зайняли друге місце та перемогли у номінації “Короп-монстр”, бо рівненський рибалка зловив екземпляр вагою дев’ять кілограмів сто грамів.
Сьогодні рівненська федерація турбується про збереження рибних запасів. Іван Щевич зауважив, що найбільше від браконьєрів з електровудками потерпає річкова риба. За його словами, натомість нині на Рівненщині започаткована хороша традиція створювати риболовні клуби при ставках.
— Члени цих клубів охороняють рибні запаси водоймищ, — підкреслив пан Щевич. — Чимало рибалок дійшли до розуміння, що не всю рибу потрібно забирати. Маленькі та великі екземпляри вони відпускають назад у воду. Таким чином серед рибалок-спортсменів усе більше вкоріняється європейський принцип: зловив і назад відпустив.
На підводне полювання в італійській “сибірії”
Спеціалізований магазин “Поплавок”, який знаходиться на Соборній, працює рік. За словами його власника Сергія БАЛАБУШКА, тут уже є свої постійні клієнти — любителі підводного полювання. Зараз наближається гарячий сезон продажів. Адже саме восени, чим стає холодніше, тим чистішою робиться вода, а значить — і результативнішим полювання.

Пан Сергій розповів, що клієнти магазину часто купують спорядження для підводної риболовлі, відправляючись у Єгипет, Туреччину. Увесь його асортимент закуповують в італійської фірми “Омер” щомісячним завезенням товару. Спорядження професійне, ціновий діапазон відповідає якості.
— Вік наших покупців різний — починаючи від 20 і за 60, — розповідає Сергій Балабушко. — Відповідно, і розміри костюмів є починаючи з 44-го. Серед клієнтів чимало бізнесменів. Придбавши у нас товар, наступного разу рибалки приходять з фотографіями. Ось, наприклад, один чоловік лише на третьому своєму полюванні зловив товстолоба вагою 28 кілограмів. То була його перша удача, розповіддю про яку він поділився в магазині.
Поки ми розмовляли із власником магазину, сюди завітав молодий чоловік з вагітною дружиною. Розповів, що він з Кузнецовська, вибрав собі маску для підводного полювання після консультації з паном Сергієм. За словами власника магазину, до нього приїздять за спорядженням рибалки з Нетішина, Острога, Славути, Вінниці і навіть Закарпаття. Для любителів новенького фірма “Омер” нещодавно випустила новий костюм для підводного полювання товщиною 9 мм. Називається модель “Сибірія”: очевидно, виробники хотіли підкреслити, що у ньому не страшно полювати і в сибірські морози.
Власник магазину каже, що в асортименті є рушниці для підводного полювання з карбону — дорогого матеріалу. Така ж пластикова коштує 30 гривень, вона набагато легша і нічим не гірша своєї “колеги” з вищим статусом. Окрім рушниці і костюма, рибалці-підводнику тут запропонують професійні ласти, маску, трубку, вантажний пояс, словом, все, щоб насолодитись підводним світом.
Камінський полював з першим Президентом Кравчуком
Перший постріл віце-президент компанії “Інсеко” Анатолій КАМІНСЬКИЙ зробив 26 років тому. Тоді товариш взяв його полювати на зайців. Сьогодні Анатолій Камінський може похвалитися тим, що серед трофеїв має оленя та брав участь у полюванні на ведмедя, хоча завзятим мисливцем себе не вважає.
На його думку, полювання — це більше можливість поспілкуватися з природою, ніж добути шматок м’яса.
— Я — не завзятий мисливець, бо не належу до категорії людей, які бодай що хочуть застрелити дичину, — зауважив пан Камінський. — Полювання дає можливість поспілкуватися в неформальній обстановці, скуштувати кусок сала та випити сто грамів хорошої домашньої житнівки.
Часто у нього не піднімається рука вбити гарного звіра. Тому, як зізнається пан Анатолій, азартні мисливці не хочуть брати його з собою на полювання.
— Багато звірів пропускав, — пригадує співрозмовник. — Міг застрелити десятки лосів, але цього не зробив через заборону. Був випадок, коли на відстані семи метрів пройшли два лосі, вагою близько шістсот кілограмів, але рука не піднялася...
Найцікавіше для Анатолія Камінського полювати на оленя в Карпатах. Каже, що ведмедя сам не застрелив, але був серед мисливців, які вбили два екземпляри в горах. Взяти участь у африканському сафарі не має бажання, бо не любить їздити за кордон.
Часто пан Камінський ходив за здобиччю з відомими людьми. Полював з такими мисливцями, як нині вже колишній народний депутат Олександр ВОЛКОВ, перший Президент України Леонід КРАВЧУК. Додав, що з екс-керівником Рівненщини Миколою СОРОКОЮ десятки разів виїжджав за дичиною.
Сьогодні віце-президент компанії “Інсеко” користується двома рушницями — п’ятизарядним німецьким “Браунінгом” і російським “ІЖ-27” 12-го калібру. Перед полюванням не голиться і не використовує одеколон. Визнає, що дружина до захоплення ставиться негативно: дуже рідко буває на вихідні вдома.
— Справжнє полювання вимагає прокидатися о четвертій ранку, зібратися та досить далеко їхати, — розмірковує пан Камінський. — Якщо воно інтенсивне, то й відпочинком його не назвеш.
Він також наголошує, що полювання — небезпечна річ. Пригадує два випадки, коли мисливці ледве повернулися додому цілими та неушкодженими:
— Одного разу ледь не підстрелили чоловіка з Києва, який не втримався і знехтував системою розташування мисливців. Потім у черевику він знайшов шрот. Під час полювання на гусей на Кременчуцькому водосховищі один мисливець поставив близько біля себе манка, а хлопці взяли й вистрелили в його бік. Слава Богу, що не влучили.
Попри небезпеку, Анатолій Камінський стверджує, що полювання допомагає вирватися зі звичного ритму життя й відпочити на природі.
Про ласку, чистоту і змазку
Зброя — основне знаряддя, без якого мисливець просто не миcливець. Буває ж, звіcно, що інколи її забувають вдома, йдучи на полювання. А буває, що одразу після нього здають у ремонт. У Рівному таку послугу ліцензовано надає магазин “Ягдташ”. Його майстер Петро ЯКОБЧУК, як досвідчений терапевт на стаціонарі, успішно “лікує” усі види зброї. Правда, не завжди.
— Пане Петре, напевне, саме зараз у вас гарячий період. Які поломки доводиться ремонтувати найчастіше?
— Найгарячіший період — перед відкриттям сезону полювання і власне його початок. Одразу після перших полювань в одного патрон заклинить, в іншого ричаг не працює, у третього — рушниця дає осічки. Багато мисливців просто від сезону до сезону зброю не чистять.
— Які види зброї ремонтувати доводиться найчастіше? Чи завжди найдорожче справді якісне?
— Так. Ціна відповідає якості. Тому марки “Браунінг”, “Вінчестер”, “Бенелі” майже не потрапляють у ремонт. При умові належного догляду за ними, звісно. Приносять старенькі, курковочки, ТОЗ-34, ІЖ-27 російського виробництва. І зараз багато турецької зброї “Хуглу”, яка виготовляється дуже якісно на італійському обладнанні.
— Чи є у вас, так би мовити, постійні пацієнти — рушниці, які ви часто ремонтуєте?
— Рідко. В основному це одноразовий ремонт. Несуть переважно зброю з дрібними поломками — бойки, пружини. Ми не можемо ремонтувати здуття стволів, бо для цього потрібне спецобладнання. Крупні ремонти ми не робимо, а на свою роботу даємо гарантії. Інколи і відмовляємо замовникам, бо немає запчастин.
— Яка найцікавіша рушниця побувала у ваших руках? Може, щось старовинне?
— Були у мене рушниці “Зауер”, “Сімсон”, привезені з Німеччини як трофеї. “Брно” чеське було раз.
— Пане Петре, які універсальні поради ви дали б усім мисливцям з догляду за зброєю?
— Рушниця, як жінка, любить ласку, чистоту і змазку, тобто, змащування. Після закінчення сезону треба обов’язково зняти приклад, прочистити механізми і зробити консервацію до наступного сезону. Стволи чистити одразу після полювання, щоб нагар на накопичувався, свинець. Вночі чистити після полювання (сміється), щоб не закисало. Важливо також не пересилювати, будь-яка рушниця повинна легко розбиратися, стволи легко відділятися від коробки, якщо десь перетискуєте, значить, щось не так зробили. Цього боїться ТОЗ-34 (на фото).
— Скажіть, а жінки заходять у ваш магазин?
— Так. Купують газові балончики для самозахисту, мисливські аксесуари на подарунки чоловікам: сумки, чохли, рюкзаки, термосумки для мисливців і рибалок з набором посуду, одяг. А от на газову зброю бум уже спав.





На правах реклами

РДБК

Відпочинок у Карпатах


Актуальні новини України за сьогодні на https://www.ukr.net

Допомога ЗСУ

Останні новини