26.03.2010, 00:00

Сарненського БУМівця в Аргентині вразили величезні таргани

Нещодавно на телеканалі “Інтер” стартував новий телепроект — Битва Українських Міст. Усі учасники, попередньо пройшовши досить вимогливий кастинг, змагалися за краще місто нашої держави у столиці Аргентини Буенос-Айресі. Своїми враженнями від далекої поїздки до Латинської Америки поділився один з учасників команди Рівного, уродженець села Корост Сарненського району Дмитро Климець.

— Вітаю тебе, Дмитре, на рідній землі. Тож яка вона, Аргентина? Як прийняла українських туристів?
— Якщо враховувати те, що ми з Борисполя відправились при температурі мінус 20 за Цельсієм, а в аеропорту Буенос-Айреса позначка термометра фіксувала плюс 35, то можна сказати, що гаряче, навіть дуже. Взагалі, що найбільше вразило, коли ступив на чужу землю, то це величезні таргани, розміром як звичайний мобільний телефон. Вони безперешкодно бігають вулицями міста. Для місцевих жителів це звичайнісінька річ. Мабуть, вони уже до них так звикли, як ми, українці, до набридливих мух.

Завдання — битися за своє місто — Дмитро Климець виконав

Рослинність не дуже відрізняється від нашої. Хоча є різні види пальм та баобабів. Місто дуже велике, з майже 13-мільйонним населенням, а це третя частина жителів усієї Аргентини. Вражає його контрастність, де поміж кількох хмарочосів еліт-класу та бізнес-центрів спокійно може стояти гіпсокартонна хижа розміру звичайної української хатньої кухні, та ще й без даху. Такого в українських містах точно не побачиш. Дуже рівні і сучасні дороги, а от автомобілі поступаються українським. В основному старенькі моделі із Західної Європи. Побачити сучасний джип — велика рідкість. А в нас навіть у найменшому містечку половину тротуарів заставлено такими авто. Побутова техніка і харчі коштують дорожче, ніж у нас. Одяг майже так само. Щодо одягу, то в них він дуже яскравий, виразний. Кросівки червоні, штани зелені, а сорочка фіолетова — ось буденне вбрання пересічного аргентинця.

— Яке ставлення місцевих жителів до приїжджих? Адже гостинність — це обличчя будь-якої нації.
— Аргентинці дуже привітні й щирі. Коли одного разу я зайшов у супермаркет, звичайний покупець цього закладу, впізнавши в мені туриста, мало не за руку водив і показував товари, які були потрібні. За це йому дуже дякував, а от від плати відмовився навідріз. Хоча там дуже багато бідняків і безпритульних. Коли вийдеш увечері перед сном подихати свіжим повітрям, то мало не всі вулиці ними переповнені. Хоча у місті робочих рук бракує, роботу знайти дуже легко і просто. Люди з власної волі не хочуть іти працювати.

Ще одна річ, яка мене дуже вразила — це брак у місті елементарних ящиків для сміття. Місцеві жителі просто перед своїми будинками у відповідний час виносять у поліетиленових пакетах непотріб і залишають на вулиці. Цілий день їздить відповідна спеціальна служба і збирає сміття. Але все одно багато чого залишається, позаяк пакети рвуться, люди виносять сміття невчасно. Ввечері на вулицях дуже брудно. На ранок постає зовсім інша картина: все навкруги чисто й охайно. А на вечір — знову той самий сценарій.

Львів’яни гуляли весілля, а у Казаніна народився син
— Дмитре, давай перейдемо до наших зірок. Яке враження на тебе справили вони, адже до цього ти знав їх по цей бік голубого екрана? Чи досить помітно їхнє буденне життя відрізняється від ефірного?
— Я був у їхній компанії рівно місяць. Ніякого возвеличення зірок над іншими учасниками “БУМу” я не помітив. Усі жили дружньо, як одна сім’я. Спілкувались на рівних. Навіть дозволяв собі пожартувати над дядею Жорою та іншими іменитими зірками.

— Знаю, тобі довелося побувати на весіллі. Розкажи, як це було.
— Це дійсно так. Адже двоє учасників львівської команди саме тут знайшли своє кохання і стали на рушничок щастя. Пам’ятне і щасливе дійство організував за свій кошт канал “Інтер”. Самі молодята не очікували такого. Вранці їх розбудили і сказали: “У вас сьогодні весілля”, і повезли вибирати одяг на урочистість. Це було сюрпризом не тільки для них, а й для всіх інших.

Двоє учасників львівської команди саме тут знайшли своє кохання і стали на рушничок щастя

Почесний кортеж довго возив по місту наших молодят. Варто відзначити, що весілля Христини та Миколи гуляли у п’ятизірковому готелі в Буенос-Айресі, біля входу до якого серед багатьох інших вивішено і прапор України. Саме сюди з’їхались усі друзі молодят, учасники та зіркові капітани для того, щоб привітати молоде подружжя з найголовнішою подією їхнього життя. Серед гостей був Надзвичайний повноважний Посол України в Аргентинській Республіці Олександр Тараненко, продюсер Єгор Бенкендорф, співачка Руслана Лижичко, актриса та телеведуча Руслана Писанка, телеведучий Костянтин Грубич, Фагот і Фоззі з гурту “ТНМК”, лідер гурту Gouache Іван Розін, боксери Володимир Вірчис, В’ячеслав Узєлков та Дмитро Нікулін, ресторатор Микола Тищенко, фіналістка конкурсу “Міс світу” Ірина Журавська, Олімпійський чемпіон зі спортивної гімнастики Валерій Гончаров та багато інших.

Український колорит весілля відчувався ще біля входу до ресторану. Молодят зустріли дощем з рису та монет — на щастя. Одразу на місці влаштували торги з нареченим за наречену. Щоправда, торги були не зовсім звичайними. Оскільки “продавці” так і не визначились, за яку валюту вигідніше продавати — гривні, песо чи долари, — тому вирішили брати талантом. Тут довелося віддуватися свідку Івану Розіну — йому у дуеті з Фаготом треба було виконати відому “Червону руту”. Лише після цього наречену офіційно повернули нареченому, а усіх гостей запросили на бенкет. А коли випили за молодих, В’ячеслав Узєлков і Фоззі влаштували бійку. Ну, справжнє тобі українське весілля! Офіціанти, як побачили, що боксер лупцює музиканта, налякано кинулися кликати на допомогу організаторів весілля. А коли повернулись з “підмогою”, побачили, як обидва учасники бійки сміються, тримаючись за животи. Виявляється, ніякого мордобою насправді не було — просто українські зірки влаштували аргентинським друзям показовий виступ. Насамкінець весілля наречена за традицією кидала весільний букет.

Такої імпровізації і національної культури місцеві жителі, мабуть, у житті ще не бачили. Бо ж спостерігали за цим дійством з відкритими ротами. Власник готелю, розчулений українським весіллям і такою кількістю зірок, подарував молодятам королівський номер на одну добу.

До речі, ми не тільки святкували весілля на аргентинській землі, а ще й родини. У ведучого “БУМу” Степана Казаніна (“95 квартал”) народився син, то ми його привітали. Звісно, молодому татусю “дякувати” довелось також у ресторані.

— А які страви полюбляють аргентинці?
— Національна кухня побудована в основному на м’ясних стравах. М’ясо в них на сніданок, обід і вечерю. У мене склалося таке враження, що крім цього продукту аргентинці нічого більше не їдять. Причому м’ясо обов’язково запивають “Кока-колою”, без якої аргентинці не живуть і дня. У них два напої: “Кока-кола” і звичайна вода.

Ми всі сумували за добрим українським борщем, адже тут рідкі страви взагалі відсутні.