Сарненський DJ R.Slim aka Matiero: "Діджей – це не робота, а стиль життя"

Спілкуючись із різними людьми, особливо з представниками старших поколінь, часто доводиться чути щось на зразок: «Нинішня молодь ні на що не здатна», «У молодих зараз немає нічого святого», «От ми у свій час були зовсім не такими»... Перша спонтанна реакція – бажання поставити зустрічне запитання: «Чи Ви прожили правильне життя, і були взірцем культури?» Жодна рослина не здатна вирости, якщо про неї не дбати, не підливати, а лише надати їй простір для існування. Та чи хочемо ми, щоб нове покоління молодих людей росло схожим на рослин? Навряд чи…

То кому ж слід дбати про виховання молоді? Чи ефективними будуть навіть щоденні виховні бесіди у школах, інститутах чи сім’ях? Напевне, так. Але є ще ефективніший варіант. Правильним прикладом для молоді повинні бути її кумири. При попередньому поверхневому дослідженні неважко помітити, що одними з кумирів сучасної, звиклої до тусовок та нічного життя молоді є діджеї. Їх наслідують у поведінці, манерах, зачісках, стилі одягу. Чому б не використовувати це у правильному напрямку? Чому б активність молоді не направити у вірне русло, де могли б поєднуватись відпочинок, творчість та ентузіазм?

Отже, спілкуюсь із двома молодими діджеями із мого рідного міста Сарни. Здавалося б, звичайне захоплення… Та у процесі розмови дізналась багато цікавих деталей та курйозів, зрозумівши, що музика для людей - це щось набагато більше, аніж хобі. Це люди, які роблять відпочинок іншим людям, створюють певну атмосферу на тому чи іншому танцполі. Вони повинні розбиратися в музиці і трошки бути психологами, вміти щось порадити, коли хтось до них підійде.

- Я не знаю, як можна не любити музику, - розповідає Роман. – Як можна жити без неї? Без будь-якої?.. Повне усвідомлення сили музичного мистецтва прийшло до мене ще в школі, в класі сьомому, і зараз, маючи 23 роки, я щодня переконуюсь у тому, що я живу лише завдяки їй. Для мене особисто кайф, коли я сам склав музику і це показую людям, воно сприймається, вони під це танцюють і ти від цього радієш сам. Найбільший апогей – це, коли від того, що ти робиш, люди відпочивають і потім кажуть: «Оце була класна дискотека!».

- У вишах є такі спеціальності як юрист, фізик, програміст, та немає такої як DJ. Як тоді стають діджеями?
- Як правило, діджеями стають через любов до музики та бажання ділитись своїми музичними смаками з іншими. Треба лише бажати навчитись цьому, - посміхаючись відповідає Юра. – Адже всі ми з чогось починали. Зараз існує величезна кількість DJ-шкіл – це найпростіший спосіб навчитися грати (користуватися спеціальною технікою) і стати трохи ближчим до подальшої професії. Є багато людей, від яких можна чогось навчитися, водночас навчити їх, тобто обмінятися досвідом. Зараз є чимало людей, від яких можна перейняти досвід, я вже не кажу про Інтернет-форуми, книги зі звукоінженерії – завдяки цьому можна займатися самоосвітою. Хоча, професія дискжокея – поняття набагато ширше та глибше, ніж банальне зведення треків! Я почина зі шкільної апаратури, а побачивши вперше діджейський пульт, то жахливо тремтів від страху, а коліна аж підкошувались. Повірте, і з мужчинами таке буває!(посміхається — прим. авт.).

- А що тоді потрібно, щоб досягти успіху працюючи діджеєм?
- Бажання навчитись грати, не боятись та йти на пролом, - одноголосно відповідають парубки (видно, що справжній діджейський колектив думає однаково — прим. авт.) - Універсальної формули успіху в професії DJ не існує. Та є якості, володіючи якими можна стати успішним – харизма, власний музичний матеріал та бажання його створювати, вміння працювати з публікою, хороший музичний смак. Діджей – це не робота, а стиль життя, - підсумовує Юрко.

- І як формувалися ваші смаки? На якій музиці ріс DJ R.Slim aka Matiero та DJ Exler?
Роман: - Я категорично не любив рок і реп.
(На ці слова отримую і ствердний кивок від Юрка. Обидва хлопці кажуть, що формували свої смаки на Dutch House i Electro House, якими вони керуються й досі. А рівняються на відомих всьому світу Chuckie, Fedde le Grand, Marcel Woods — прим. авт.).

- Хто ваші улюблені DJ зараз? Є хтось, на кого ви рівняєтесь?
- Важко відповісти однозначно, - зізнається Роман. - Я полюбляю творчість багатьох артистів сучасності, і виділити когось конкретно складно! Як приклад, мені подобається Afrojack, Bassjackers, Chuckie, Dada Life, Marco V, Tristan Garner, Zedd.

(А Юрій впевнено стверджує, що рівняється на Романа, адже «старший колега» вчить безцінному досвіду — прим. авт.).


DJ Exler: "Дозвольте я включу вам холодний душ!"

- Ви граєте досить давно. Як вважаєте, наскільки змінилася твоя музика за цей час?
- Так, – стверджує Юра. – Змінюється все. Музичний формат змінився кардинально. В цьому є плюси й мінуси. Вагомий позитив у тому, що зросла якість треків, тепер їх можна легко, швидко скачати, але, на жаль, всі треки зараз стають занадто схожими один на одного.

- Розкажіть, будь ласка, історію походження ваших ніків (нік – псевдонім, сценічне ім’я), а також назву музичного проекту.
- Я обирав нік довго, - почав Юра. – Спочатку я був Макаром, ну від прізвища пішла така у мене ідея. Але коли почав переглядати інтернет-сайти для діджеїв, цікавитись творчістю інших людей, то побачив, що таких «Макарів» хоч греблю гати. Тому почав шукати щось нове, та абсолютно унікальне, користувався навіть спеціальними програмами для підбору ніків. Але зрозумів: поки сам нічого не вигадаю - діла не буде. Тому сам вигадав собі такий нік – Exler.
Нік Романа - теж витвір його власної фантазії завдяки зовнішнім ознакам та творчій інтерпретації власного прізвища: - Slim – перекладі з англійської означає «худий, тонкий», а Мутерко і Matiero чимось схожі у португальській (посміхається – прим. авт.).

Рівненський Dj Kadet: "Кадетом був – Kadetom і залишився" [+ІНТЕРВ'Ю]

Від особистих питань розмова повелась у більш «робочу» сферу, адже робота діджея не така вже й легка. Закулісне життя теж має багато курйозів та проблем.

Велику роль, за словами хлопців, у житті сучасного діджея почали займати соціальні мережі, адже завдяки новітнім технологіям з’явилось багато нових інструментів, ігнорувати які – це нерозумно і безвідповідально. Тому кожен діджей використовує по максимуму всі доступні ресурси – YouTube, Twitter, Facebook, ВКонтакте тощо. Це своєрідна реклама творчості, плюс легкий доступ до великої кількості народу. Також це чудова можливість розміщення, афіш, посилань, треків. Така собі самореклама.

Рівненський DJ Focus: "Музика, як наркотик: один раз спробував — і ти вже залежний" [+ІНТЕРВ'Ю]

– Що спонукало вас грати разом?
- Почалося все з нашого захоплення грати – продовжує Роман. – А оскільки місто невелике і діджеїв не так вже й багато, ти знаєш хто є хто, то й обирати було не важко. Мені хотілось чогось нового, унікального, та єдиного хоча б у нас. Музичний проект «Double Hearing project» не має аналогів у межах району, ніхто з діджеїв ще не об’єднувався, а я вирішив бути у цьому першим. Розповів про цю ідею Юрі, й незабаром ми вже почали писати треки разом.



- Опишіть процес творчості, процес життя діджея.
- Діджеї «живуть» як в технічному плані, так і в духовному, - розповідає Роман. - В технічному – це апаратура, різін додатки до неї. В духовному - чуєш якийсь момент цікавий і думаєш: «Оце було б прикольно зробити якийсь бітік, накласти туди ці слова, повирізати і це буде такий трек». Творчий процес – це музика. На трек я витрачаю від кількох днів до навіть місяців. Колись, на початку, при невдачах були думки закинути це діло та й все, але коли ти відчуваєш у своїх руках настрій музики – ти живеш.

- А яка найбільша невдача для діджея?
- Напевно, це конфлікти з народом, – розмірковує Юра. – Коли тебе просять, а то й вимагають поставити, і ця музика не є форматом клубу, коли просять шансончику чи ще шось подібне. А потім роблять тебе винним... Також невдачею для будь-якого діджея є коли в нього щось не ладиться з аппаратурою. Коли ти крутиш дискотеку і в тебе, наприклад, відключається одна колонка, і нема часу її полагодити, ти просто злишся, ти не можеш розслабитись, зосередитись на дискотеці. Це все в принципі загартовує тебе, бо ти починаєш шукати відповіді на всі ці питання. Бувають не те що невдачі, а коли в тебе нема настрою і ти приходиш на дискотеку робити для всіх відпочинок, щоб всі бачили тебе усміхненим, показувати, що ти сяєш. А для тебе світ не милий, прийшов вбитий на роботу, тобі нічого не хочеться...

- Антикайф: чого вам не хочеться робити, як діджеям?
- Ми проти замовлень на дискотеці музики. – одноголосно ствердили хлопці. - Це дискредитує мене як діджея. – доповнює Рома. - Ти хочеш подати їм модне, нормальне, а в тебе починають замовляти Юру Шатунова, від якого ти вже на стіни лізеш.

- Яка реакція людей на танцполі є для вас найкращою?
- Безумовно для нас найкраще коли бачимо і чуємо емоції, відвертість, посмішки, крик, свист і задоволенні обличчя, - з посмішкою говорить Юра.

МС Gonibez: "У Рівне мене вислали на заслання"

- Що дає вам сили не зупинятись на досягнутому і рухатись вперед?
- Досягнення наших цілей ще попереду, адже проект лише сформувався і набуває обертів. Саме це й змушує нас працювати, горіти бажанням і розвиватись. Музика! – стверджує Роман.

- Ви щасливі як діджеї?
- Періодично, - посміхаються хлопці.