Made in Ukraine: Як прожити 365 днів, купуючи лише українське

365 днів тому я пообіцяла, що весь рік буду купувати тільки продукцію українського виробництва. За цей час експеримент обріс неймовірною кількістю інтерпретацій. Тому нагадаю умови.

Українською продукцією ми вважали сукупність двох факторів: бренд, створений в Україні (тобто, Coca-cola і Tampax не підходили), а також виробництво, розташоване на території країни. Оскільки спочатку мій експеримент був заснований виключно на цікавості - дізнатися про стан підприємств і що ж все-таки виробляють - саме такі умови ми вважали максимально коректними. Крім того, ну, ми ж з Катею Венжик розуміємо, що з усього багатства ресурсів у нас в країні - вугілля, сільське господарство і деревина. Останнє з Китаю або Італії :)

Якщо чесно, я не підозрювала, що буде настільки важко і легко водночас. Що мене чекає не битовуха, як я очікувала, а щоденні відкриття, робота детектива і логіста. Що я зустріну неймовірну кількість цікавих, розумних людей з палаючими очима, закоханих у свою країну. Я не очікувала масштабів інтересу до експерименту.

Висновки

В Україні, за рідкісним винятком, можна знайти практично все необхідне для життя. Круглий рік. Якщо добре шукати, то усі товари будуть дуже хорошої якості не тільки у виконанні, але і по дизайну.
Товари, які випускаються у нас, на 15-30% дешевші, ніж аналогічні імпортні.

Як рівняни бойкотують російські товари

Основні конкуренти українського виробника - безперечно, Китай і світові бренди (теж, в принципі, зроблені в Китаї). Вороги? Знаходяться всередині країни. ІМХО. Тому що ті ж дитячі підгузки, або, наприклад, безфосфатні мийні засоби з великими труднощами входять у торговельні мережі. Хороша декоративна косметика випускається тільки як private label на замовлення мереж. Купити її в окремих магазинах неможливо.



Шукати продукцію українського виробництва найпростіше в регіонах - на ринках і невеликих магазинах. Власне, там, куди виробникам простіше увійти. А от щось трендове і ультрамодне - одяг, взуття, прикраси - легше знайти в Інтернеті.



У більшості виробників (особливо стосується одягу - взуття) мається відмінне розуміння процесу, хороші технології і прекрасна якість. Але геть відсутній смак і дизайнер на виробництві. Саме тому, наприклад, трикотаж (а часто і фабричне взуття) українського виробництва важко змусити себе купити, а носити це можна тільки якщо тобі перевалило за 65 років, ти втратила чоловіка-сім'ю-собаку в один день, перестала підстригати і фарбувати волосся, і все, що в тебе залишилося - це 6 соток городу. Так ось тоді - так, можна. Іншим не можна.





Ну, говорити про те, що 80% виробникам потрібно поміняти сайти, етикетки, упаковки - я, якщо чесно, дуже сильно втомилася, і ніяка це вже не новина. Але повірте мені, дорогі підприємці, тільки-но ви заплатите один раз не дуже великі гроші фотографу і стилісту зйомки, а ваш бренд (лого, етикетка, упаковка і т.д.) буде виражати те, що ви хочете сказати своєю працею, ваші продажі різко підуть вгору. А деякі і зовсім стануть love-mark. Безперечно, для цього треба наймати професіоналів - топ-менеджерів, фінансистів, маркетологів, піарників, копірайтерів, дизайнерів, творців сайтів. І не намагатися робити весь цикл самостійно, як це часто відбувається зараз.

Бойкот російських товарів: Думка економістів

В Україні можна знайти неймовірні для нашого регіону виробництва: вирощування устриць, осетрів, бананів, оливок, чаю, виготовлення арахісового масла, хамона і віскі. Українці люблять доводити, що їм все по плечу крім брендингу.





Моє життя неймовірним чином змінилося. Рік тому я думала, що все, що мене чекає - це тестування товарів. А знайшла 300 неймовірних історій людей, які до безтями люблять цю країну і яким цікаво жити і творити! Деякі з них стали моїми друзями. Деякі, навпаки, досі шукають підступ, чому це я була така добра. Але я тепер знаю точно: якщо у людини є мрія, вона займається тим, що любить, то навіть із 2-4 тисячами доларів і поодинці можна робити дивовижні речі, які подобаються людям. До речі, саме 4000 доларів - середня сума початкового капіталу більшості українських виробників (малий та середній бізнес), з яким запускався не просто бізнес, а виробництво.

Чого у нас в країні не виробляють

Тут перерахувати простіше. У нас не шиють, наприклад, джинси. Вірніше, їх шиють на фабриці в Кривому Розі. Представник фабрики в телефонній розмові сказав, що все на фабриці - технології, обладнання, матеріали і гроші - австрійські. На внутрішній ринок ці джинси не потрапляють, виробництво українським не вважають. У нас не шиються дублянки і не роблять сонцезахисні окуляри в пластмасовій і металевій оправі.



Або ось жіночі прокладки. У тій же Білорусі, наприклад, вже давно навчилися їх не тільки робити, але і продавати нам же. У нас же немає навіть маленького цеху з їх виробництва. Хоча ті ж памперси у нас випускають.

У нас все погано з технікою. Пилососи, соковижималки і телевізори, які до розпаду СРСР і в дев'яності випускали / намагалися випускати на наших підприємствах, зараз вже не робляться.

Наше – найкраще, бо наше!

Звичайно ж, у нас немає своєї червоної ікри, оливкової олії, кашеміру, практично немає канцтоварів (хоча ще пару років тому кілька фабрик намагалися налагодити їх виробництво). У нас простоюють заводи, які колись робили посуд, і практично не залишилося суконних фабрик. Практично вся техніка, яка збирається на території країни, зроблена з іноземних комплектуючих. Та що там техніка - легка промисловість на 98% працює на іноземній сировині. Тому на 100% українським виробництвом можна вважати хіба що пару компаній, які шиють костюми та сукні з тканини, виробленої в Чернігові, та наших фермерів.



Але в кожному разі я переконана, що торгові марки, придумані на території України, як і виробництво, розташоване у нас, створюють не лише робочі місця, а й зміцнюють так чи інакше економіку. Ну і менше шкодять екології.



Що залишиться зі мною?

Я точно не бачу сенсу міняти деякі українські товари на імпортні аналоги. Наприклад, човники від Качоровський, блиск для губ від Diva, колготи Anabel Arto, лаки для нігтів LCF, пальто Frizman, безфосфатні пральні порошки та миючі засоби, посуд Biol. Все те, що досить легко купити і просто не хочеться змінювати, тому що якість і ціна мене влаштовують на 100%.



Про що я шкодую?

Що не писала частіше, мало не щодня, адже нові відкриття у мене були по кілька разів на день. Що не встигла об'їхати всю країну. Що іноді спала більше, ніж могла б, і далеко не все із задуманого встигла. І взагалі шкодую, що не зробила більше, ніж зробила.

Що далі?

Революція внесла свої корективи в хід мого експерименту. Я буду і далі писати в блозі про все українське виробництво, що я знаходжу або, правильніше сказати, яке тепер знаходить мене у найнесподіваніших місцях. У блозі з'явиться нова рубрика "Сімейний бюджет" - про те, де можна заощадити, купуючи продукцію українського виробника, особливо якщо ти працююча мати трьох дітей.



По вівторках і четвергах в проміжку з 8.15 до 8.30 на каналі "Україна" можна дивитися телеверсію блогу У програмі "Ранок з Україною" я не просто розповідаю про українські товари, а й настільки жорстоко їх тестую, що навіть найсерйозніші скептики зможуть переконатися: "якщо вже після цього речі виживають, то в звичайному житті їх точно можна використовувати".

Як я і обіцяла, буде сайт з усіма адресами - паролями - явками, буде книга-путівник по країні. Ну і найближчим часом - друга Українська Вечеря з новими цікавими кейсами і дегустацією продуктів.

І так, весь цей рік вся продукція купувалася виключно за мої особисті гроші. Фотографи - Delo.UA. Витрати на відрядження - меценат, який побажав залишитися неназваним.

Звичайно ж, мій експеримент не можна назвати "чистим" на 100% - все-таки я їздила за кордон у відрядження (і їла їх буржуйські сніданки), купила кашеміровий шарф у період депресії рівно через півроку і користувалася своїм старим телефоном і комп'ютером з надкушеним яблуком на кришці. Але навіть у такій формі особисто мені відкрилася зовсім інша Україна - та, про яку я навіть не підозрювала. Хоча, можливо, до цього я була занадто снобом (як і більшість моїх друзів).


*переклад з російської, джерело: mmr.ua