Поради городникам: Як правильно приготувати компост

Компост – це просто і складно одночасно. З одного боку, землевласник володіє необмеженим запасом сировини для його приготування. З іншого, компостування – складний біохімічний, мікробіологічний процес перетворення різних органічних відходів у цінне добриво, і тому важливо все робити правильно – «за рецептом».

Компости готують різні: садовий збірний, рідкий, компост на грядках, у траншеях, канавах, лунках, вермикомпост. Але сьогодні поговоримо про переваги збірного садового, приготованого аеробним способом (з доступом повітря). Саме такий ми готуємо на дачі, де піщаний ґрунт, і для присадибної ділянки в місті, де ґрунт суглинковий. Особливо помітним виявився ефект на бідних піщаних ґрунтах.

Місце і параметри

Виділяємо майданчик. Місце повинно бути на височині, вдалині від колодязів, тепле, захищене від вітрів, затінене живоплотом від занадто цікавих сусідів. Створять ажурну тінь і замаскують купу кущі бузини, жасмину, калини, бузку або посадки кукурудзи, соняшника, в’юнкої квасолі. До компосту повинна бути забезпечена доріжка, щоб нею могла проїхати садова тачка.



В ідеалі на компостному дворі рекомендується мати три купи різного ступеня готовності, але можна обмежитися і двома: весняної та осінньої. Кожну компостну купу бажано відгородити з трьох сторін, а четверту стінку зробити знімною. Обов’язковий прямий контакт із землею для міграції черв’яків та інших організмів, які здійснюють компостування.



Розміри можуть бути різні, але оптимальні такі: ширина – 1,5-2 м, висота – 1,5-1,7 м, довжина – 2-4 м. Компостна купа в процесі дозрівання сильно «худне», тому бажано, щоб її мінімальний обсяг був не менше кубометра, інакше вона швидко пересихатиме. На поверхні купи бажано зробити поглиблення для збору дощової води.

Як обрати та купити якісну розсаду помідорів: поради рівненським городникам

За ледачим варіантом

Неледачий варіант передбачає накопичення сировини окремими купками і її пошарове укладання. Нам цей варіант здається нереальним, тому що потрібна більша площа та підтримання вмісту у вологому стані. Ми готуємо компост за ледачим варіантом, закладаючи всі компоненти по мірі надходження.

На розпушену поверхню ґрунту вкладаємо шар дренажного матеріалу – гілки дерев та кущів, опале листя, торф, тирсу, солому, очерет, стебла кукурудзи, соняшнику, топінамбура. Можна для запуску процесів розкладання все це викласти на шар перепрілого старого компосту. Далі укладаємо без трамбування, шарами 10-15 см, органічні матеріали, пересипаючи їх тонким шаром садової землі (до 5 см). Для збагачення компосту можна додавати золу, вапно, мінеральні добрива. Бадилля, грубі стебла, капустяні качани краще подрібнити до розміру в 10-15 см.

Коли садити огірки у відкритий грунт: поради рівненським городникам

Необхідною умовою приготування якісного компосту є правильне співвідношення азоту і вуглецю. Що це означає на практиці? Деревних матеріалів, що містять вуглець, має бути в кілька разів більше, ніж зелених, що містять азот. Їх потрібно перешаровувати, перемішувати, даючи доступ повітря для дихання мікроорганізмів і черв’яків. І ще важливо: скошену траву, листя перед закладкою в компост потрібно підсушити й укладати тонким шаром, якщо хочемо досягти бродіння, а не гниття.



Поливати і берегти від дощу

Дуже важливо стежити за вологістю компосту. Оптимальна вологість – 55-60% (як віджата мокра губка). Якщо сухо, полийте водою, а ще краще розведеним гноєм або сечею, настоєм кропиви, кульбаби, живокосту, компостним чаєм. Зайва волога теж не потрібна, струшуйте вилами (не перелопачуйте, це дуже трудомістко, правильно укладений компост дозріє і без цього), робіть дренажні отвори, укрийте під час затяжних дощів. На зиму осінню купу теж потрібно вкрити товстим шаром листя, торфу, соломи, землі, щоб менше промерзла. Клопітно? Та хто ж не знає, що рибу їсти, треба у воду лізти, а тим більше розраховувати на добрий та екологічно чистий урожай.

Влітку всі процеси розкладання проходять з великою інтенсивністю. Оптимальна температура для діяльності мікроорганізмів і черв’яків – 25-28 градусів. Мабуть, більшості читачів знайомий факт «горіння» свіжого гною. Такий процес виникає і при компостуванні, коли вноситься відразу велика кількість гною або інших, багатих азотом, матеріалів. За високих температур працюють термофільні бактерії, знищується патогенна мікрофлора, частково насіння бур’янів, прискорюється процес компостування. У холодну пору року такий ефект досягається при поливі компосту гарячою водою.

Поради городникам: Які сорти та гібриди обрати, щоб овочі не боялись фітофтори

Коли компост охолоне, починають працювати інші види бактерій, променисті гриби – актиноміцети, з’являються дощові хробаки, настає фаза синтезу. На цьому етапі можна вносити біопрепарати корисних мікроорганізмів, що прискорюють розкладання органіки, власне створюють гумус.



Повністю зрілий компост приємно брати в руки, він темно-коричневого кольору, пухкий, сипучий і пахне лісовою землею. Це жива земля, створена нашими невидимими і видимими помічниками за вправного керівництва людини.

Чому у компості місце, а чому – ні

Можна: всі органічні матеріали, придатні до розкладання за допомогою мікроорганізмів і черв’яків: солому торф, сапропель (мул ставків, озер), дерен, тирсу, кору, гній тварин (20%), пташиний послід, скошені трави, бур’яни (до обсіменіння), сидеральні рослини, попіл, залишки рослин після збирання врожаю, листя (краще з лісу), дрібні гілочки, кухонні відходи, вичавки після приготування соків і вина, яєчну шкаралупу, лушпиння соняшнику, гречки, картон, папір (якщо газети без кольорового друку). Обов’язкове внесення городньої землі, бажано суглинної, як найбагатшої на гумус, – близько 10% від загальної маси.

Посівний календар садівника-городника на 2014 рік

Не можна: закладати кістки, тваринний жир, рослинне масло, гілки з шипами, отруйні рослини, хворі рослинні залишки: капусти з кілою, картоплі, томатів з фітофторою тощо. Харчові відходи потрібно відразу присипати тонким шаром торфу або землі, щоб не привертати гризунів.



За матеріалами: www.ridneselo.com, Ольга Бурмістрова